10 історій про сучасне рабство
Поділитись у

10 історій про сучасне рабство

Насправді рабство ніхто не відміняв, його просто видозмінили, і тепер воно виглядає так 👇

1. Кредитні картки

Петя отримує 7 тисяч гривень на місяць. Також у нього є кілька кредитних карток із загальним боргом в 30 тисяч. За обслуговування цього кредиту Петя щомісяця платить банкам десять відсотків від своєї зарплати: 700 гривень.

При цьому потихеньку виплатити кредит і перестати виплачувати данину лихварям Петя не може. По-перше, його щільно тримає на гачку такий прийом як «мінімальний платіж»: якщо Петя перестане витрачати гроші з кредиток, йому доведеться протягом декількох місяців жити на половину зарплати, чого він собі дозволити не може.

А по-друге, навколо стільки спокус, стільки речей-які-можна-купити-за-гроші … що Петя не бачить іншого виходу, окрім як продовжувати рік за роком годувати жируючі на його біду банки.

Кумедний факт: Петя давно вже мріє про власний бізнес, при цьому рентабельність в тридцять відсотків річних його більш ніж влаштувала б. Однак організувати абсолютно залізний гешефт – виплатити банкам борг і почати класти відсотки по кредиту собі в кишеню – Петя не може. Матриця не дозволяє.

2. Автомобілі

Коля любить автомобілі. Раніше він їздив на метро, ​​потім зібрав грошей на жигулі. Зараз переміщається на взятому в кредит Лансері. Грошей у нього обмаль, часто доводиться економити на найважливішому, типу відпустки або лікарів. Але життя без свого автомобіля Коля вже не уявляє.

Йому треба віддавати кредит за машину, розплачуватися за втюхане дилером додаткове обладнання і дорогу страховку. Йому треба вирішувати купу дрібних проблем з паркуванням, з подряпинами, з заміною витратних матеріалів і з гарантійним ремонтом. Йому треба раз в сезон міняти гуму і три рази в тиждень заливати собі повний бак.

Коля, в принципі, не скаржиться. Кожне окреме грошове впорскування в машину цілком посильне. Ось тільки якби Коля ретельно підрахував вартість володіння своїм скарбом, він би з’ясував, що вузькоокий четвероколесний «друг» щомісяця пожирає третину його зарплати і половину його вільного часу.

Міг би Коля купити собі замість Лансера стару добру Ладу, щоб не морочитися взагалі ні КАСКО, ні іржею / подряпинами, ні дорогими запчастинами? Щоб кидати машину де завгодно, і щоб платити за дрібний прайс в хорошому сервісі поруч з будинком, без паперової метушні і без черг?

Напевно, міг би. Але якщо ви скажете Колі, що він вибрав собі машину не за рівнем, Коля навіть не посилатиме вас з вашими порадами. Коля просто зробить здивовані очі і покрутить пальцем біля скроні.

3. Дрібні витрати

Вася працює сантехніком за викликом. Там тисяча, там дві, тут п’ятсот… в цілому мав би виходити непоганий заробіток. Однак в гаманці у Васі вкрай рідко скупчуються помітні суми, він майже завжди на мілині.

Чому?

Тому що Вася як заробляє гроші, так їх і витрачає: не рахуючи. Сто гривень на таксі до будинку. П’ятсот на обід в ресторані. З одного боку, працюєш і працюєш … а грошей немає і немає.

Якби Вася завів собі блокнот і почав туди записувати всі доходи і витрати, у нього б від жаху заворушилося волосся. Вася б побачив, що поїсти в ресторані – це не жалюгідні п’ятсот гривень за раз, як він думав, а п’ятнадцять тисяч в місяць, сто вісімдесят тисяч в рік. Вася б побачив, що таксі – це зручно і комфортно, але п’ять місяців переміщень на маршрутках дозволять йому купити новий комп’ютер, про який він мріє вже три роки.

Однак як і належить нормальному рабу Матриці, рахувати гроші Вася не вважає за потрібне.

4. Весілля і дні народження

Аліса виходить заміж. Аліса працює помічником менеджера, її обранець – молодшим інженером технічної підтримки. Бюджет свіжостворений сім’ї – двадцять тисяч на місяць.

Бюджет весілля – триста тисяч.

Чому б Алісі не розписатися тихо в РАЦСі і не поїхати відзначати обмін кільцями удвох з чоловіком в який-небудь тихий ресторанчик? Навіщо їй цей тамада, навіщо їй ці ганебні конкурси, навіщо їй ця юрба п’яного бидла, яка незграбно тупає ногами під Вєрку Сердючку?

Навіщо треба залазити в борги, розоряти батьків, годувати і поїти людей, які, будемо відверті, цілком в змозі поїсти і випити за свій рахунок? Аліса ж не дурна і розуміє, що якщо вона не буде влаштовувати весілля, ніхто на це й уваги не зверне: знижуть плечима і забудуть на наступний день.

Причин спускати в нікуди річний дохід сім’ї у Аліси дві. По-перше, так їй наказує Матриця в особі наших звичаїв і традицій. По-друге, Алісі хочеться покрасуватися в білому платті і Аліса вважає, що рік роботи двох людей – цілком нормальна ціна за кілька весільних фотографій.

Звичайно, захисники наївної дівчини могли б сказати зараз, що весілля буває раз в житті … Але ж є ще дні народження, похорони, відзначення Нового року. Скільки грошей Аліса буде спускати щорічно на ці безглузді посиденьки?

5. Алкогольна петля

Юра періодично дивиться в дзеркало і думає, що треба б, нарешті, записатися в тренажерний зал: прибрати пивний животик і підбадьорити м’язи гирями-гантелями. Однак Юра працює п’ять днів на тиждень, а після роботи випиває кухоль-другий розведеного етанолу.

Він зовсім не алкоголік: Юра вірить, що спирт в малих дозах якщо не корисний, то хоча б не особливо шкідливий.

Однак робота і алкоголь так добре структурують його час, що записатися в тренажерний зал йому ніколи, та й сил після подвигів трудових на подвиги спортивні вже не залишається.

Гострих причин міняти ритм свого життя у Юри немає. Просто Юра виглядає на п’ятнадцять років старше за свій вік і весь час відчуває себе злегка паршиво … але в цілому все ок. Матриця тримає Юру сталевою хваткою. Шансів зірвати зі свого горла її пальці у Юри, прямо скажемо, небагато.

6. Реклама

Олена п’є колу, курить мальборо, жує стіморол і жере в три горла гамбугери в МакДоналдсі. Від неї завжди пахне дольче габбана, а свій айфон Олена носить в сумці від луівіттон.

При цьому Олена впевнена, ніби реклама на неї ніяк не діє, а хворий шлунок і порожній гаманець – це її власний вибір.

Хижі рила з телеекранів хором підтримують Олену в її наївній омані: «ти вільна людина, Оленко, ти розумна і красива жінка, ти завжди абсолютно добровільно і незалежно вибираєш, кому з нас ти покірно віднесеш чергову свою зарплату».

7. Дорогі речі

Гліб не такий багатий, щоб купувати дешеві речі. Точніше, він взагалі не багатий. Гліб – “нищеброд”, і грошей у нього часто не вистачає навіть на чашку паруючої кави в автоматі поверхом нижче його офісу.

Однак говорити «йдіть ви якнайдалі, це для мене занадто дорого» Гліб не вміє. Через це він постійно купує собі речі, побачивши які навіть у набагато більш забезпеченої людини на горлі негайно змикаються холодні зелені лапки.

Шкіряна куртка ціною в дві зарплати? Я не настільки багатий, щоб купувати дешеві речі. І плювати, що в розмірах і фасонах Гліб не розбирається, через що виглядає в цій куртці як брат скупника краденого.

Ноутбук останньої моделі за шістдесят тисяч? Я не настільки багатий, щоб купувати дешеві речі. Візьму кредит під шалені відсотки, буду два роки харчуватися вівсяною кашею з сіллю і їздити зайцем на метро, ​​але зате у мене на полиці буде припадати пилом красивий сріблястий ноутбук.

Питається, і чого б Глібу не бути скромнішим, і не купувати собі речі трохи гірші, але в десять разів дешевші?

Та все просто. Гліб лінується витратити три години часу, щоб порівняти ціни і характеристики, щоб прорахувати плюси і мінуси покупки. Йому простіше сказати «я вирішив, купую». Крім того, незважаючи на діряві черевики і заклеєні ізолентою окуляри, Гліб чомусь соромиться повідомляти продавцям, що він “нищеброд”.

8. Ремонт

Клава вважає, що квартири в Києві занадто дорогі. Один Бог знає, яких зусиль їй і її сім’ї коштувала ця нова двокімнатна квартира. Тепер Клава робить в квартирі ремонт.

Візьмемо, наприклад, кухню.

Можна піти в будівельний магазин і купити там найдешевшу кухню, тисяч так за десять-дванадцять. За ці гроші Клава отримає кілька убогих шафок з ЛДСП, нехай без жодних претензій на дизайн, але все ж вміють зберігати всередині себе тарілки і каструлі.

Можна піти до шведів в ІКЕА і вибрати собі вже що -небудь пристойніше, тисяч так за вісімнадцять-двадцять. Якість, звичайно, буде не фонтан, але якщо знайти хорошого збирача, який витратить кілька днів на доведення виробів скупих шведів до розуму, вийде цілком собі навіть симпатично.

Можна відвідати якусь нашу меблеву фабрику і вибрати з каталогу кухню під замовлення. Це буде вже тисяч двадцять п’ять, але зате подружки Клави будуть схвально цокати язиками при вигляді підсвічування всередині шафок і синусоїдного карниза над пилезбірними декоративними поличками.

Можна зайти в салон італійських меблів і піддатися скромній чарівності буржуазії. Там ціни на кухні починаються десь від п’ятдесяти тисяч, але якщо трохи пощастить, можна буде відітнути що-небудь зі старої колекції з величезною знижкою …

Питається, якого хлору Клава при всьому багатстві вибору купила кухню за вісімдест тисяч ? Це ж піврічна (!) її з чоловіком зарплата. При цьому ніяких накопичень в родині не намічається, їм і так довелося позичати, щоб завершити ремонт до зими.

Ні, я розумію, кухня – це важливо, кухня – це надовго, Італія – ​​це якість … Але якщо Клава не могла ніяк вплинути на ціну квартири, то ось хоча б ціна ремонту була в її владі? Ось серйозно, якби Клава витратила на ремонт не півмільйона, а двісті тисяч – що, зекономлені три роки роботи не окупили б їй моральних страждань від виду дешевої плитки і тонкого ламінату?

9. Ниття

Ігор постійно розповідає знайомим історії, одну дивнішу за іншу. Про кризу. Про якусь політику, мітинги. Ігор вічно на взводі, у нього постійно хтось неправий: то начальник, то поліцейський, то всенародно обраний президент.

Звичайно, ми живемо у вільній країні, і Ігор має право в колі друзів говорити що завгодно … але ж Ігор постійно страждає через чужі проблеми. Звичка лізти в чужі проблеми регулярно змушує його відчувати гнітюче безсилля, усвідомлювати, що десь щось погано, а він не може нічого змінити.

Якби Ігору хтось пояснив, що наш світ влаштований несправедливо, і що єдиний спосіб зробити його кращим – почати з самого себе, Ігор, напевно, давно б уже був на якій-небудь керівній посаді. Мізки і руки у Ігора на місці, енергія з нього так і пре.

Ось тільки Ігор, на жаль, вважає за краще витрачати свою невичерпну енергію не на творчу діяльність, а на викриття і покарання людей, які – на думку Ігора – ведуть себе неправильно.

Сам себе Ігор вважає добре пристосованою до життя людиною: він вміє скандалити і стояти на своєму, може при нагоді навіть в морду дати. Друзі ж дивляться на Ігора з погано прихованою жалістю. Так як Ігор постійно вплутується на рівному місці то в скандали, то в бійки, то навіть в якісь безглузді суди.

10. Недосипання

Оля спить по шість годин на день. Іноді – по п’ять годин. Прокинулася, випила кави і давай метушитися до самої ночі.

Інша дівчина на її місці давно б уже задумалася про те, що якось неправильно живе. Але Оля ось уже багато років не висипається, і думати вона вже давно відучилася. Коли у Олі випадають вільні півгодини, вона наливає собі чергову чашку якої-небудь енергетичної бурди і … сідає тупити. Дивиться телевізор, встромляється в інтернет, просто дивиться посоловілими очима в стіну і ганяє по колу порожні думки.

З боку здається, ніби вийти з цього порочного кола дуже просто. Треба просто взяти собі за правило пірнати під ковдру рівно о дванадцятій ночі. Кілька тижнів восьмигодинного сну, і Олю буде не впізнати. Вона стане спокійною і доброю, перестане “гавкати” на людей і почне все встигати.

Але … щоб в ритмі вальсу переробити всі справи до одинадцятої вечора треба зробити над собою вольове зусилля. А на таке зусилля сонна Оля, на жаль, не здатна.

Невиспана Оля буде щодня витрачати кілька годин на різного роду безглузду нісенітницю. Через ці втрачені години Оля буде щодня лягати не в дванадцять, а в два. А о восьмій ранку – хочеш чи не хочеш – їй доведеться невиспаній вставати і йти на роботу. Де вже тут замислюватися про якусь там зміну діяльності і великі гроші. Це так, мрії.

Джерело