Чому чоловіки у віці обирають молоденьких дівчат?
Поділитись у

Чому чоловіки у віці обирають молоденьких дівчат?

З жінками мого віку напрочуд складно. Мене не бентежить, що в них є діти, колишні чоловіки та зморшки на обличчі, я не можу з ними спілкуватися через багаж з мотлохом спогадів про сорок чотири шлюби, тридцять обертів і тисячі життєвих ситуацій, в яких їм довелося побувати, з яким вони тягаються, як із писаною торбою.

Я багато розмовляю з людьми на особисті та досить закриті теми. Особливо люблю слухати чоловіків. І — їм є що сказати на тему того, чому залишившись одними років до сорока і маючи дещо за душею, вони, бажаючи створити стосунки, найчастіше зупиняються на молоденьких дівчатках.

Нижче наведене — реальна думка реальних живих чоловіків. Не одного якогось конкретного чоловіка, а кількох різних.

Дивно вони буквально слово в слово повторюють один одного!

Справа далеко не в юному тілі і гарненькому обличчі, відсутності дітей, зморшок та інших красах нестримної молодості. Хоча, не заперечуватимемо — це якщо і не плюс стратегічного значення, то принаймні приємний бонус.

Справа, в основному, лише … У а) відсутності дешевих понтів; б) наявності здатності радіти моменту «тут і зараз», цінувати його.

Найчастіше такі якості мають саме юні дівчата, і тому на них, в результаті, вільні або звільнені чоловіки воліють залишити свій вибір.

У конкретику: найяскравіше дешеві понти зрілих жінок видно на відпочинку. Про це, як заведені, товкмачили всі опитані мною чоловіки.

Привези бабу до п’ятизіркового готелю та влаштуй круїз Європою — все не те, не так і, взагалі, вона краще бачила.

Приїхали до Тайланду — їм там пляжі гірші, ніж на Мальдівах, на Мальдівах — нудно, і взагалі, Балі — крутіше.

(З якого переляку Балі крутіше – питання відкрите. Швидше за все, так вважається в колі обмежених провінційних куренів з претензією на гламур, з якого жінка вже не першої свіжості черпає своє уявлення про світ).

«Я вивіз жінку з її донькою та мамою (!) на Філіппіни, і всю дорогу слухав, на якому зразковому пляжі десь в Італії, до якого філіпінські пляжі не дотягують; де ще вони були; який готель бачили «краще», де їли їжу смачніше.

Вічно незадоволені обличчя, нескінченні порівняння всього, що бачать, з тим, де бували вони самі чи їхні подружки.

Та й їдь ти в свою Італію, якщо вона так запала в душу і більше ти в цьому світі нічого не хочеш бачити і знати. Одна!» — з досадою розповідав мені товариш N, — «і це стосується не лише відпочинку та пляжів, а взагалі відношення до життя.

З жінками мого віку напрочуд складно. Мене не бентежить, що в них є діти, колишні чоловіки та зморшки на обличчі, я не можу з ними спілкуватися через багаж з мотлохом спогадів про сорок чотири шлюби, тридцять обертів і тисячі життєвих ситуацій, в яких їм довелося побувати, з яким вони тягаються, як із писаною торбою.

Вічно пхають мені в ніс свій багатий життєвий досвід, стверджуючи, що все вже бачили і знають. Наче я нічого не бачив у житті новонароджений! Вони зовсім не здатні відключитися від минулого просто проживати момент «зараз».

Їх нічим не можна здивувати. Здається, до певного віку жінки розучуються радіти життю», – продовжив він.

Ми з ним у той момент гуляли вночі по пристані, навколо плескалася тепла прозора вода, в якій я щойно з насолодою викупалася. Водою доріжками розбігалися вогники від ліхтарів.

— Дивись, яка краса! – щиро залюбувалася я.

— Ось я це й мав на увазі, говорячи про нездатність радіти моменту та прагненню все порівнювати.

Більшість жінок і не помітить жодних вогників і тут гуляти їм буде не цікаво. І на Мальдівах їм нудно, і в Європі «може бути й краще». Нескінченне порівняння всього з усім, претензії та гонор.

“Я одружився з Катою, тому що вона не розпещена, на відміну від усіх інших”, – заявив мені K.

Прозвучало це досить зухвало. Почала уточнювати, що він має на увазі.

«Я закохався, коли вивіз її з собою вперше на відпочинок», — казав він,— «це був звичайний Тайланд — нічого особливого, але вона світилася там, як лампочка! Їй все було цікаво, все чудово, вона посміхалася навіть уві сні! Всі інші жінки все нібито вже бачили, скрізь бували, все їм нудно, повсякденно, нічого не цікаво … Я возив колишню дівчину Європою. У програмі – поїздки на машині різними країнами, потім круїз на яхті. Вона нічому не раділа, все сприймала, як належне, ніби я їй зобов’язаний був усе це оплачувати, а потім ще влаштувала дику істерику, коли я відмовився купувати їй сумку від Луї В’ютон – розтрезвонила всім друзям, який я мудак. Мені не шкода грошей, просто така поведінка та ставлення виморожує. У мене тоді було буквально отруєння людиною», – ділився мій знайомий.

А я слухала і згадувала всіх своїх знайомих тридцятилітніх королів, які — як і описують чоловіки, ходять по життю з дико задертими і трохи зморщеними носами, позиціонуючи себе «дорохо і бохато» — тобто всі, хто вже бачив, знає, нічим не дивується і тішиться. Вони вважають, що чим більше претензій виставлять і понтів наздоженуть — тим більше їм дадуть, хоча, насправді, через їхній гонор та королівське позиціонування, їх і не обирають.

Що заважає відкритися моменту і безпосередньо насолоджуватися ним «тут і зараз», щоразу знову відкриваючи життя, ніби тобі — 18, навіть якщо це давно не так?

Джерело