Чи вмієте ви бути із сильним чоловіком, про якого так мрієте?
Поділитись у

Чи вмієте ви бути із сильним чоловіком, про якого так мрієте?

Чудова стаття для тих, хто мріє про чоловіка, який вміє брати на себе відповідальність.

Ось ви плачете, що немає чоловіків. А чи вмієте ви бути з таким чоловіком, про якого мрієте? Із сильним плечем, а то й двома. Адже справжній суворий герой, не мачо, а саме архетипічний герой, — це вічно зайнятий чувак, який не здатний довше двох хвилин вислуховувати ваші сльозливі виливи. І якщо у вашій парі ви надумаєте зазіхати на лідерство – а саме це ви вічно і робите – то він швидко поміняє вас на більш покірну жінку, яка зможе підкорятися йому хоч у чомусь. Так, мабуть, навіть боятиметься його. Тільки де взяти таких жінок?

Зазвичай питання лише в тому, як довго вона зуміє вдавати, щоб прибрати його до рук. Зазвичай притворницям терпіння не вистачає, і альянс із героєм зазнає краху, але шкода мені їх не за це. А за те, що вже давно жінки позбавили себе можливості отримувати справжнє та щире задоволення від союзу із сильним чоловіком.

Ті з нас, хто обирає жити з алкоголіком, невдахою чи дурнем, заздалегідь переконані у своїй могутності та чоловічій немічності та просто шукають цьому підтвердження. Якщо копнути глибше, це питання довіри чоловікові, якої — довіри — з покоління в покоління не було у сім’ї. Нещасливі союзи, як правило, це династії, цілі династії жінок, у яких прийнято називати чоловіка «дурником», «сволотою», а також «чоловічком» — я це слово просто фізично гидую, і мене відвертає від тих, хто його вживає.

У рідкісних щасливих сім’ях, де гендерні ролі збереглися, все тримається саме на довірі жінки своєму чоловікові та повазі до нього.

Ті з нас, хто вступає в союз із сильним чоловіком, сподіваючись його змінити, зламати, підкорити — ну зі мною він не гулятиме! — мало того, що дури, блін, то ще й дури, позбавлені головного жіночого задоволення — підкорятися. Уявляю, який крик видали зараз десятки жінок, які читають цей пост. Що, я комусь підпорядковуватися??? Зараз.

Проте. Вміння підкорятися чоловікові та вміння бути залежною від нього закладено у нас природою. Жінка, яка виношує дитину, безпорадна, і якщо вона в цей час напружуватиметься і качатиме права, у неї може статися викидень. Хитання прав і палаюча хата не передбачені природою як основний варіант жіночої поведінки, а те, що жінка на все здатна – так це страховки на випадок потреби.

Сьогодні ж ми не визнаємо за чоловіками права на лідерство, у тому числі й право вирішувати, як і що складатиметься у нашому союзі. Ми не визнаємо за ними навіть права на вибір. На будь-який вибір. Нехай буде по-моєму, бути по-моєму — і кожна жінка весь час вибирає, вибирає, наполегливо хоче, вказує пальцем і підтискає губи. А ось антигероїня нашого часу: жінка, яка приймає вибір партнера, вміє підлаштуватися під нього, навіть не обов’язково розуміючи його. Мусульманська власне модель поведінки. Ніхто не говорить про гарем, просто ну хоч раз — ну хоч раз після весілля чи в тривалому союзі ви дивилися на свого чоловіка знизу вгору, чи опускали очі, замовкали від страху, що зробили щось не те, і він сердитиметься? Ви боїтеся його гніву? Або кидаєтеся вперед грудьми і кричите, хай навіть подумки – та як ти смієш зі мною так поводитися? Вам приносить задоволення самозабутньо приносити йому задоволення? Вам не хочеться просто розслабитися та прийняти все так, як він пропонує? Хоча б на один день?

Я сама була такою триста років тому. Страшно пишалася тим, що будь-який час дня і ночі могла йому зателефонувати, зв’явитися з ним на вечірку або зустріч друзів, у будинку все робилося на мою думку. В результаті чоловіча думка у нашій родині перетворилася на фантом, я розчарувалася, чоловік втомився і ми розійшлися. Я не здамся, не підкорюсь йому, говорила я собі. Але разом із владою над своїм життям і здобула й відповідальність за повною програмою так, що завила.

Ви хочете, щоб чоловік узяв на себе відповідальність? Але ж дайте йому вже нарешті владу. Якщо ваш супутник досить сильний, щоб цю владу взяти самому разом із відповідальністю за вас, перестаньте “кудахтати” і весь час хотіти вигравати у суперечках. Здайтеся, дівчата.

І ще важливо: чи не так, якщо жінка з дитинства знатиме, що це чоловік – а не вона – несе відповідальність за неї, за їхніх дітей та їхнє життя, а сама вона відповідає тільки за те, щоб йому було добре – чи не правда, при такому розкладі різко скоротиться кількість шлюбів зі всякими недоумками.

І окреме, наболіле, гостроспеціальне прохання до мам хлопчиків. Закінчуйте робити з них інвалідів вольового та фізичного фронту. Мами вгодованих дев’ятирічних хлопчиків, які несуть за ними їхні рюкзаки, відчиняють перед ними двері, які оспорюють при сині думку свого чоловіка — перестаньте це робити. Інакше нам не буде за кого віддавати наших дочок.

Автор: Юлія Рубльова

Джерело