Я 3 роки живу в Німеччині, і місцеві фрау навчили мене по-іншому дивитися на багато речей…
Поділитись у

Я 3 роки живу в Німеччині, і місцеві фрау навчили мене по-іншому дивитися на багато речей…

Можна багато говорити про зовнішній і культурний контекст німкень, але те, що вони мають, чому повчитися, — це факт. Як, зрештою, і в жінок абсолютно будь-якої іншої національності.

Через три роки щільного спілкування з німецькими фрау, я засвоїла такі уроки (хоча, можливо, комусь вони не видадуться правильними і це нормально).

За три роки життя в Німеччині я дечому навчилася у тамтешніх фрау…

1. Не сприймати чоловіка як спосіб вирішити свої проблеми: матеріальні чи психологічні.

Справа не в емансипації чи бажанні домінувати. Справа в тому, що вони пам’ятають, що люди не назавжди. Чоловік може піти, збанкрутувати, стати недієздатним, померти зрештою. Якщо не навчитися самостійно вирішувати свої проблеми до зустрічі з чоловіком, потім може бути ще болючішим.

До того ж, пристрасть швидко згасає і приходить побут. У побуті чоловіка часто буває поганий настрій (і це нормально). І він не вирішуватиме в цей момент твої внутрішні психотравми. Ви дві дорослі людини, ви повинні полегшувати життя один одного, а не накидати проблем зверху.

2. Бачити у собі більше, ніж матір та дружину.

Ні, вони не затяті чайлдфрі і не применшують значення материнства чи шлюбу, як це може здатися на перший погляд. Більшості з них теж хочеться кохання, сімейного затишку та крихітних п’ят. Просто вони не ставлять це як мету всього свого життя. Вони готові до того, що цього не може статися з ними взагалі.

З різних причин. Безплідність одного з партнерів, страх (наприклад, після смерті партнера або першої дитини), так і не зустріла людину, з якою могла б почати серйозні стосунки і т.д.

Тут у місцевому жаргоні немає такого поняття як «пустоцвіт», а «стара діва» вже давно не використовується. Тут жінка — така сама особистість, як і чоловік. І якщо чоловік, який так і не створив з різних особистих причин сім’ю, не завів дітей, вважається «старим вовком», то вона — «стара левиця», а не нещасне створіння.

А якщо все-таки склалося, і в будинку чути дитячий сміх, середньостатистична німкеня не відкладає в далеку скриньку свої колишні захоплення. Так, вона мати і дружина, але ще вона любить кататися на велосипеді, подорожувати, робити татуювання… У неї мільйон своїх особистих, ніяк не пов’язаних із дітьми та чоловіком, інтересів. Тому що це так важливо відчувати себе особистістю в будь-якому статусі.

3. Бути простішими.

Німці вкрай рідко плетуть інтриги. Якщо їм щось не подобається, наприклад, у чоловікові, вони так і кажуть: “Мені не подобається ось це. Що будемо робити?”. Якщо їй ліньки йти на зустріч із подругою, вона не вигадує відмазки, а так і пише: «Хей, мені щось зовсім ліньки йти на зустріч, соррі». Якщо в неї занепад сил і депресія, вона не ґвалтує себе, а йде до лікаря і каже: «Лікарю, я вмираю, у мене стрес, дайте мені лікарняний на тиждень». Якщо їй незручно у туфлях, вона не носить туфлі, а переходить на балетки чи кеди.

4. Бути натуральнішими.

Так, у цьому питанні деякі з них перегинають палицю, але загалом ракурс ставлення до своєї зовнішності цілком здоровий: якщо це не похід у театр чи на весілля — значить, натуральний мейк-ап (або його відсутність), зручні штани та взуття на плоскому ходу.

Головне, щоб було зручно. Спочатку мені це здавалося антижіночним, але пізніше я виявила категорію німкень, які довели – навіть у такому вбранні можна виглядати привабливо. Штани можуть бути зручними, але елегантними, а роль червоної помади зіграють цікаві сережки та браслет. І здорове доглянуте волосся — це взагалі, на мою думку, чи не найжіночніший елемент образу.

5. Не лізти в чуже особисте життя.

Навіть коли я про це прошу. Сиджу навпроти з келихом рислінгу і призовно вимовляю: “І що мені робити тепер?”. А вона відповідає: «Мила, а чого б ти сама хотіла? Те й роби». Я якось неоднозначно киваю. — «Добре, але чому він/вона так вчинила/вчинив?». Німка дивиться на мене і спокійно відповідає: «Я не знаю, чому. Може, тобі запитати в нього/неї? До речі, ти вже ходила на новий фільм із Джорджем Клуні?».

Чи варто говорити, що за майже три роки життя в Німеччині я жодного разу не почула на свою адресу питання від жінки «Чому ти незаміжня /ще не народила /де твій бойфренд?». Навіть скільки мені років вони запитують дуже рідко та дуже обережно. Ну, не люблять вони говорити про чуже особисте життя. Хіба тільки з дуже близькою людиною.

З одного боку в цьому бачиться відсутність душевності, проте з часом я зрозуміла, що це все-таки правильніший підхід. Розповісти про свої внутрішні тривоги досить мамі (сестрі, найкращій подрузі), а обговорювати своє чи чуже особисте життя з іншими людьми — абсолютно марна трата часу. Особисте життя на те й особисте, що ти сама особисто повинна вирішувати для себе виходи і причини.

Джерело