Причина, через яку чоловік готовий бути з однією жінкою, а з іншого категорично ні
Поділитись у

Причина, через яку чоловік готовий бути з однією жінкою, а з іншого категорично ні

Правда, що бентежить.

Чому чоловік готовий бути з однією жінкою, а з іншого категорично не готовий? Відповідь ця взагалі вкрай проста і очевидна, якщо ми беремо ситуацію в її простоті, без душевних звивин, містичних обставин і відносин, що історично склалися. І дала цю відповідь багато років тому моя мама, яка натренувала прямоту висловлювання і вагомість тону в ході вирощування самою трьох синів. Коли одна подруга переживала, що ніхто не хоче брати її заміж, мама заявила: «Тому що дружина — це підмога, а не тягар. А з тебе яка підмога? Один тільки тягар. Ось ніхто й не бере. Навіщо комусь зайвий тягар у житті?».

Збентежлива і не дуже приємна правда, але що робити? Це життя, воно таке.

Прошу при цьому враховувати — “гарантію вам може дати тільки страховий поліс”. Іншими словами, рецепту «як жінці назавжди прив’язати до себе чоловіка» я не знаю, і ніхто не знає. План може спрацювати, обставини можуть скластися, і щастя може прийти.

То чому ж чоловіки обирають одних жінок і проходять повз інших? Два простих правила – і обидва головні.

Перше, апофатичне.

Мамине висловлювання, скажу вам за великим секретом, дуже вірне. Після досить короткого періоду юності, коли замість мозку працює гормональний фон та підліткові комплекси, нормальний чоловік несподівано дізнається, що жінки йому не потрібні. Ну не те щоб зовсім не потрібні, але не є його головною життєвою метою. Що зробити крутий художній проект, перемогти в марафоні чи стати заступником генерального директора — цікавіше, ніж привернути увагу красуні. До того ж на красуню все це, зрештою, впливає ефективніше, ніж просто «залицяння».

Чоловік рано чи пізно здогадується, що життєвий успіх у принципі не дуже визначається довжиною ніг супутниці і жирністю її борщів, хоча добре ними доповнюється. Що вибір між розумною книгою та малозрозумілою жінкою набагато простіше та економічніше зробити на користь книги. Що навіть без сеkсу жити загалом можна, а от без грошей, друзів чи улюбленої музики — не можна.

Постійна потреба саме жіночої підтримки, жіночого схвалення, жіночого прийняття — ознака чоловіка слабкого. “Бабій” у більшості випадків боягузливий – і саме тому нескінченно доводить собі і оточуючим, що він взагалі ого-го. А ось нормальному чоловікові жінка як така, повторюю, не дуже й потрібна. (Взагалі, прошу запам’ятати, що фразу «ти мені потрібна» говорять схильні до залежностей особини чоловічої статі. І потребує він, як ви вже здогадалися, не вас, а мами та об’єкта для ствердження).

Ні, краще, звичайно, коли жінка є навіть значно краще, особливо якщо це правильна жінка. Але головні життєві завдання чоловіка знаходяться десь в іншому місці. Не тому, що жінки в чомусь гірші за чоловіків, дурніші, слабші. Просто так світ улаштований.

Зрештою, багаторазовими спостереженнями підтверджується і зворотний факт: як тільки дівчинка перестає морочити собі голову погонею за чоловіками, переживаннями про їхню недостатню увагу, і починає займатися саме собою, а до матримоніальних питань підходити суто технологічно, то, як правило, всі її «проблеми в особистому житті» швидко та чітко вирішуються. Небагато краси і трохи розсудливості досить при правильному життєвому настрої.

Тому перше важливе правило – не заважайте чоловікові робити його справи, а краще – станьте їх корисною частиною. Не будьте йому тягарем. І зовсім необов’язково бути тренером у його виді спорту чи бухгалтером у його фірмі — набагато важливіше та корисніше, як показує практика, надихати та підтримувати. Як сказала одна письменниця, правильна жінка проводить чоловіка на роботу, як на війну, і зустрічає з роботи, як з війни, а в решту часу не звертає на нього жодної уваги.

Друге правило, як не дивно, першому багато в чому суперечить: будьте собою. Включаючись у чужі справи, не розчиняйтесь у них. Не намагайтеся зіграти для нього в якусь гру за винятком спеціально обумовлених випадків. Крім того, що подібні ігри стомлюють, вони ще й не дають довгострокового ефекту. Точніше так: на іграх, на пристосовуваності, на голому “так треба” і “так належить”, на штучно створюваній напрузі і придуманих почуттях можна досить довго жити — але тільки тому, хто сам десь обманює себе або сам себе не розуміє.

Грубо кажучи, від співзалежної рятівниці алкоголік не втече ніколи, а бабій нізащо не покине ту, яка «вирішила нічого не помічати». І взагалі, шлюб на межі розлучення найміцніший, а стабільніше байдужості на світі нічого немає.

Але якщо ви почнете підлаштовуватися, змінюючи себе, то адекватний чоловік миттєво відчує напругу чи маніпуляцію — і природно почне виламуватися з незручних стосунків, і добром це все не скінчиться.

Тому що нормальна людина, незалежно від статі, вирізняє глибокі відносини від функціональних. Людині потрібна людина, а виконавця соціальної ролі («бойова подруга», «коханка», «утішниця», «партнер по побуту», «об’єкт турботи» тощо) не так вже й складно змінити. У тому числі й виконавицю ролі дружини. Незмінно, завжди тільки справжнє.

Щоправда, за справжність доведеться платити нестабільністю: живому властиво розвиватись. Але це невелика ціна. Тому що окрім шансу не просто довго перебувати поруч ви отримаєте можливість саме жити з коханою людиною, а не просто «взаємодіяти більш менш успішно».

Джерело