Давайте один одному робити маленькі приємності. Від цього не тільки наші душі, а й увесь світ стане світлішим і добрішим.
Іду вранці додому. На під’їзді оголошення: «Дорогі сусіди! Сьогодні приблизно о 9.20 біля прохідних дверей було втрачено 120 грн. Якщо хтось знайшов, занесіть, будь ласка, у кв. 76 Антоніні Петрівні.». Я беру 120 грн., піднімаюся, дзвоню. Відкриває бабуся у фартуху. Тільки побачила мене, що простягаю гроші, одразу обійматися, дякувати і в сльози щастя.
І розповіла: «Пішла за мукою, повернувшись, виймала ключі біля під’їзду — гроші, мабуть, і впустила». АЛЕ! Гроші брати відмовилася навідріз! Виявилося, за пару годин я вже шостий (!) «хто знайшов» бабусі гроші! Люди, я вас люблю за те, що ви такі!
Працюю у кафе швидкого харчування. Сьогодні вранці чоловік підійшов до каси та сказав: «За мною стоїть дівчина, я її не знаю. Але я хотів би заплатити за каву. Передайте їй “Доброго дня”». Ця дівчина сильно здивувалася спершу… а потім зробила те саме для наступної за нею в черзі людини. І так 5 разів поспіль!
Я тяжко хворіла на ангіну. Вдома була одна, не могла навіть підвестися з ліжка і плакала від безпорадності. Мій собака сидів поруч із ліжком і дивився на мене з занепокоєнням. Потім пішов і повернувся з величезною смердючою засмаженою кісткою: вона, мабуть, у нього була прихована на чорний день. К’яра поклала кістку на подушку і підштовхувала носом до мого обличчя – “Погризи!”.
Знайшла сьогодні мобільник покійного чоловіка. Зарядила. Виявилося, що там є нові повідомлення. Донька шле та шле їх йому: розповідає всі важливі новини і взагалі як у нас справи.
Якось побачив на вулиці бабусю, продавала всього 1 єдину кімнатну квітку фіалку. Стало її шкода, заплатив разів на 10 дорожче ніж вона просила. Вона зі сльозами: “Побіжу я в магазин куплю дідові ковбасу”. Приніс квітку додому, наступного ранку вона розцвіла.
Давно не було такої грози, як сьогодні. На роботі сказали, що хтось вештається біля моєї машини. Я кинувся надвір. Все було, як і раніше, крім люка в даху: хтось засунув його щільніше, щоб машина не постраждала в негоду.
У магазині до мене підійшла маленька дівчинка і попросила: “Візьми мене на ручки”. Я так і зробила, подумавши, що вона загубилася. Маленька просто обійняла мене, а потім стрибнула. Я дивилася на неї, а вона пояснила:
— Хотіла, щоби ти посміхнулася.
Я так і пирснула зі сміху.
Давайте один одному робити маленькі приємності. Від цього не тільки наші душі, а й увесь світ стане світлішим і добрішим.
