3 міфи про зраду, які пора викрити
Поділитись у

3 міфи про зраду, які пора викрити

Що відчуває людина, коли дізнається, що її довіру зрадили? Біль, образу, розчарування, страх перед майбутнім і нестерпне приниження. Думка про зраду ставить її в глухий кут: чому партнер це зробив, невже з нею було так погано, що довелося добирати емоцій на стороні? Згодом шок проходить, але з’являється нав’язлива думка переробити себе, прокачати тіло, покращити стосунки, аби утримати коханого в сім’ї. На допомогу приходять десятки книг та тренінгів, які обіцяють «зміцнити шлюб». Ось тільки це брехня!

Якість стосунків не залежить від нас одних, хоч би як хотілося нам усе контролювати, ми не владні над почуттями та вчинками своєї половинки. Звідки взялося переконання, що все можна відіграти? Існує 3 міфи про зради, які навчили нас шукати проблему в собі, і які докорінно помилкові.

Міф 1. Людина сама винна в тому, що їй наставили роги

Навколо так багато порадників, які раді підлити олії у вогонь, нашіптуючи, мовляв, у проблемі винні обидва. Інакше навіщо дружині, у якої все було, йти на сторону? Швидше за все, чоловік був дуже старий і не задовольняв її сеkсуально. Або, навпаки, молодий та зелений.

А може, погано заробляв, бив, вимагав поклоніння? Знайти причину при бажанні легко. Правда в тому, що партнер міг бути ідеальним по всіх напрямках, любити, возити на курорти, виконувати будь-які капризи … і дратувати цією своєю «хорошістю».

Якоїсь миті жінці захотілося емоційного підйому, зустріти повну протилежність і віддатися йому в пориві пристрасті. Не заради того, щоби щось довести, когось покарати чи компенсувати те, чого не вистачало. Хай би чоловік був першокласним коханцем і чудовим сім’янином, їй захотілося випробувати щось заборонене, аморальне. Виявити ту частину себе, яку вона боялася відкрити вдома, щоб не зіпсувати стосунки. Подібно до вилазки за фаст-фудом, після якого ви із задоволенням повертаєтеся до здорової домашньої їжі. Це не означає, що такі люди не мають проблем. Ми говоримо про те, що партнери до цієї руйнівної тяги не мають жодного стосунку.

Міф 2. Зрада чоловіків та жінок має різну природу

Як вам такий стереотип: якщо коханку заводить чоловік – це нічого не означаюча інтрижка, потреба в сеkсуальній розрядці; якщо коханця заводить жінка – все серйозно, їй не вистачає емоційної участі та підтримки. Начебто чоловікам чужі і підтримка, і ласка, і позитивні емоції. Ніби жінки не можуть переспати заради галочки, для вгамування сеkсуального голоду.

Інша сторона медалі – подвійні стандарти щодо зради. Якщо селсуальні пригоди чоловіка надають йому ваги в очах громадськості, легко прощаються і навіть заохочуються, то жінку просто перестають поважати і всіляко засуджують.

Вона не має права ставити під загрозу сім’ю, задовольняючи свої сеkсуальні інтереси. Її роль – бути дбайливою матір’ю та послужливою дружиною, а вже потім все інше. До біса сеkсуальність, жінка повинна бути вищою за свої інстинкти. Але природі не накажеш.

Міф 3. За зрадою завжди стоять проблеми у стосунках

Наша культура переконує нас, що зрада не може відбуватися в щасливих стосунках. Це означає, якщо хтось пішов набік, у сім’ї вже була тріщина. Подружжя могло жити 20 років з однією проблемою, яка нікого не хвилювала, а потім – бах! – пригнічені емоції дали про себе знати. Двадцять років їй подобалися його криві ноги, а на двадцять перший перестали подобатися. Двадцять років він спокійно терпів її куховарство і часті відлучки по роботі, а потім раптом вирішив зруйнувати дорогі серцю стосунки. Все було ілюзією.

Насправді зрада часто стає результатом внутрішнього конфлікту людини, боротьбою її демонів. Коли в сім’ї все добре, стабільно і гладко, поряд партнер, що любить, але сама людина при цьому глибоко не задоволена своїми досягненнями, прожитим життям, досвідом. У цей момент у неї прокидається дослідник, який вирішує відкрити щось нове, інше, незвичайне.

Саме внутрішнє невдоволення штовхає її на експерименти, щоб внести в скарбничку переживань більше гостроти. Партнер при всьому бажанні не може поєднувати всі необхідні якості, які часто суперечать один одному – ніжність і агресивність, турбота і байдужість, строгість і розв’язність, стабільність і легковажність. Розум розуміє дурість цього бажання, але не може встояти перед спокусою пізнавати нове.

Так внутрішньоособистісний конфлікт руйнує найдорожче, і партнер, що любить, стає свідком цього краху. Він ні в чому не винен, він не може відповідати за вчинки та переживання іншої людини. Це потрібно просто прийняти і відпустити … залишитеся ви разом або розійдетесь.

Джерело