Жахливу помилку зробила одна жінка під Різдво
Поділитись у

Жахливу помилку зробила одна жінка під Різдво

Різдво – особливий день. І подарунки також особливі…

Жахливу помилку зробила одна жінка під Різдво. Спочатку вона все робила правильно, так вона думала. Одягла чоботи, схожі на солдатські. Шубу і шапку. Сіла за кермо свого джипа і поїхала до однієї дурепи. Корисливої гадини. Розбиратися.

Жінку звали Тамара Леонардівна. У неї був єдиний син, вона його пізно народила, для себе. І так удвох із сином прожила тридцять років. Сина вона шалено любила. Заради нього і жила, і з усіх сил працювала. І розбагатіла заради нього. А син познайомився з дівчиною Оленою з гуртожитку. Та ще й з дитиною!

Тамара Леонардівна знала людей. Вона знала, що ця дівка, як вона Олену називала, хоче відібрати у неї сина і поживитися майном. Ось і поїхала вона розбиратися з дівкою, дізналася, де та живе. І вирішила цю Олену залякати або підкупити; як вже вийде. Але мусила відірвати змію від свого сина, який перестав слухати маму і тлумачив про одруження.

Тамара Леонардівна була схожа на бульдога. Важке обличчя зі складками на щоках. А очі в неї горіли від злості як у собаки Баскервілів. Вона була велика жінка, як пам’ятник Батьківщині…

По дорозі Тамара Леонардівна купила кілька яблук і груш. І брязкальце для дитини. Свято все-таки. Треба ж якось почати розмову, вірно? Ми ж не звірі люті, не ягуари!

Так що все правильно вона робила. Подзвонила у двері, увійшла, як циклоп, зняла чоботи і шубу. Привітала з прийдешніми святами цю дівку, тільки хотіла почати спіч, і тут побачила в манежі дитину.

Біленький такий хлопчик. Петрик його звати, як боязко сказала Олена. Вона стояла і тремтіла від страху. Тому що, повірте, Тамара Леонардівна могла налякати будь-кого!

Тамара Леонардівна підійшла до манежу і простягнула малюкові брязкальце. На! І тут малюк раптом залився таким радісним сміхом, що Тамара навіть здригнулася. Малюк схопив ручкою брязкальце і став так кумедно переступати ніжками в шкарпетках, тримаючись однією рукою за борт манежу, – на кшталт якогось танцю. При цьому він махав брязкальцем і не зводив синіх очей з Тамари. І ще радісно верещав, від захвату. Чомусь Тамара Леонардівна вселила малюкові надзвичайний захват!

Він став з вереском і реготом тягнути до жінки ручки. Очі стали як щілинки, а рот з двома зубами розтягнувся до вушок …

Ось тут Тамара помилку й зробила! Взяла малюка на руки; інстинктивно. А Петрик її міцно-міцно, щосили обійняв. А потім став рукою торкатися обличчя, брязкальцем злегка постукувати по їй лобі і воркувати …

Ну, і вона стала воркувати. Стала солодким голоском говорити всякі дурні і безглузді слова: «Хто це такий малесенький? Хто цей маленький? Хто у нас такий солоденький?», – як дура стала. І серце її так солодко-солодко стислося, так гаряче стало в грудях … А Петрик не зводив з неї закоханих очей і щосили прямо чіплявся! Ні за що не хотів до мами. І пахло від Петрика щастям. Любов’ю. Ангелами, – якщо вони пахнуть, то саме так як маленькі дітки …

Тай Тамара Леонардівна і сама не хотіла малюка віддавати. Вона б зараз все на світі віддала б за Петрика. До неї прийшла любов. Бах! – і все. І по складкам обличчя текли теплі сльози …

Ну, далі і так все зрозуміло. Тамара Леонардівна наказала синові одружуватися! Хоча він наказів не слухав. Але одружився; він же любив Олену і Петрика. Шантажем і обіцянками Тамара Леонардівна заманила молодих жити у свій величезний будинок. Але вона до них не особливо лізла, так що вони добре живуть, мирно. Вся увага Тамари поглинена Петриком. Вони просто не можуть один без одного; у них любов. Вони дуже-дуже люблять один одного.

Так одна жінка зробила жахливу помилку. Або мало не зробила? Як знати? І знайшла свій різдвяний подарунок несподівано. Різдво – особливий день. І подарунки теж особливі …

Автор — Анна Кір’янова