Те, що ми називаємо коханням, насправді егоїзм та інфантилізм
Поділитись у

Те, що ми називаємо коханням, насправді егоїзм та інфантилізм

Коли ви хочете, щоб про вас дбали, вирішували ваші проблеми, робили вам подарунки, забезпечували вас — це інфантилізм.

Я рада, що доросла до того, що усвідомила: сенс любові не є закохати в себе цю людину.

Але ми звикли видавати бажане за дійсне та романтизувати свої власні недоліки. Подавати свої милі вади з витонченого боку.

Коли ви хочете, щоб вас торкалися, пестили, збуджували, стискали – це пристрасть.

Коли ви хочете, щоб про вас дбали, вирішували ваші проблеми, робили вам подарунки, забезпечували вас — це інфантилізм.

Коли ви хочете, щоб вас шалено любили, жити без вас не могли, поділяли з вами весь свій час і відвели все інше на другий план — це егоїзм.

Коли ви хочете терміново народити дитину від конкретної людини —це біологія.

Коли ви хочете, щоб він терміново зробив вам пропозицію, вона погодилася стати вашою дружиною — це залежність від громадської думки.

Коли ви кохаєте, ви нічого не хочете. Ви просто кохаєте.

Ви ходите по квартирі, чистите зуби, відправляєте робочі листи, купуєте хліб, п’єте чай, дзвоните мамі – і одночасно кохаєте цю людину. Він може бути в цей час будь-де і з ким завгодно. Вона може навіть не знати, що ви її любите. Різні проблеми відбуваються і далі, життя тече, як завжди, але все одно якось вам радісно.

Так, це не практично, ірраціонально та дивно.

Але саме це і є кохання.

Решта — просто людські пристрасті.

Вибудовувати можна стосунки, а не кохання. Боротися можна за життя дитини, перше місце на конкурсі чи свої права, але не за кохання. Очікувати можна відповідальності за слова та вчинки, чесності чи розуміння, але не кохання. Кохання – не має практичного результату. Потрібно просто навчитися називати все своїми іменами, і тоді все стане на свої місця.

Кохання – це просто приємне тепло всередині вашого тіла.

І це найкраще, що мені доводилося відчувати.

Джерело