У чому СЕКРЕТ жінок, яких люблять – сумно та суворо!
Поділитись у

У чому СЕКРЕТ жінок, яких люблять – сумно та суворо!

Давайте обговоримо загадковий тип жінок: жінки, яких люблять. З одного боку, здається, що такого типу немає: кожен закохується у того, хто особисто йому потрібний. З іншого боку, помітно, що такий тип все-таки є: є жінки, в яких закохуються легко і часто, причому і ті чоловіки, в яких закохані інші жінки.

Блага у цьому світі, зокрема й такі блага як любов, розподілені нерівномірно (пропорційно здібностям). Тому деяких жінок люблять одразу кілька чоловіків, а інших – ніхто. Причому іноді виходить так, що перших жінок чоловіки, навіть не люблячи, мають на увазі за зразок та шукають щось подібне, тому на других жінках їхня увага довго не зупиняється. Тобто «жінки, яких люблять» псують карти іншим жінкам і перетворюють багатьох із них на «жінок на один раз» або «кілька разів».

Давайте ж розглянемо цих стерв розумниць, які, між іншим, найчастіше не розумніші і не красивіші за своїх менш удачливих подруг.

Чоловіки, яких питаєш про таких особливих жінок, говорять щось на кшталт «з нею добре», «до неї тягне» або навіть «у неї така енергетика» (це чоловіки непсихологи, психологи починають будувати теорії). Деякі, звичайно, кажуть «вона розумніша за інших» або «вона красивіша», але це найчастіше суб’єктивне спотворення, оскільки завжди є об’єктивно розумніші та красивіші, на яких, проте, уваги не звернули.

Загалом, говорячи про привабливість жінок (та й чоловіків теж), ми стикаємося з феноменом деякої «чарівності», ніби такі люди створюють навколо себе поле, в якому хочеться затриматися, в яке хочеться повернутися, з якого важко піти.

Умовно можна припустити, що “жінки на один раз” мають діряве або брудне поле, а “жінки, яких люблять” мають щільне та чисте поле, в якому хочеться перебувати.

Однак, якщо ми вводимо такі слизькі поняття як «чисте та брудне поля», ми повинні дуже добре розуміти, що поле залежить не від якихось абстрактних потойбічних речей, а від подій минулого-сьогодення-майбутнього. Саме план подій визначає стан поля, а більше нічого. І не просто подій, а їхніх інтерпретацій, що запам’яталися в полі.

Уявіть собі бджолиний вулик чи мурашник. Це складні організації, де поведінка кожного члена залежить від інших. Бджоли та мурахи передають один одному різні сигнали, що робити, як бути, чим займатися, від чого рятуватися, що добувати.

Людський соціум, більш хаотичний і розрізнений на перший погляд (це не дивно, адже люди не тільки зграя, а й індивіди) теж підпорядкований законам передачі сигналів. Те, що окультисти називають «аурою» та «енергетикою» — здебільшого складається з передачі емоційного стану від людини до людини, щоб люди могли краще орієнтуватися у своєму соціумі та обирати продуктивні зв’язки.

Крім розуму (коли ми щось свідомо аналізуємо) нами керують ще дуже багато інших функцій нашого розуму (психологи їх називають то несвідомим, то емоційним інтелектом, то ще якось) і вони мають значно більше значення, оскільки розум, наприклад, не може викликати у нас бажання, хоча може його зменшити (якщо ми розсудимо, що воно є небезпечним, наприклад). Тобто це все «тяжіння» і «потяг» до людини — це здебільшого впізнання її емоційного стану — емоційного капіталу.

Несвідомі верстви психіки хочуть швидко зорієнтувати людину, з ким поруч бути вигідніше, хто дасть задоволення, комфорт, престиж чи безпеку, а хто ні, хто подобається іншим членам зграї, а хто не подобається, хто принесе бонуси, хто забере. Саме тому розподіл симпатії такий нерівномірний: ті, кому симпатії дістається трохи більше, стають ще привабливішими, магнетичнішими. «Гроші до грошей» © Чим більше подобається жінка чоловікам (і чоловік жінкам, і просто людина людям) тим більше зростає її привабливість, вона ж чарівність, вона ж магнетизм.

Цей секрет звучить скупо, сумно та суворо, але суть полягає саме в цьому. Магнетизм (привабливість іншими словами) накопичується у процесі вдалого любовного досвіду і знижується у процесі невдалого. На жаль. Для початку накопичення вдалого досвіду необхідна, звичайно, якась більш-менш рівноважна і гармонійна структура (зовнішність-характер-статус), але її недостатньо, головне — досвід. Саме досвід формує те саме загадкове поле, дозволяє людині так почуватися і такі емоції передавати іншим людям, що багатьом людям хочеться бути ближче, думати про неї, тягтися до неї, одним словом – любити.

Те, про що я пишу, це ще не прокачування ресурсів, прокачування дає не просто поле, а його жорстка структура, яка допомагає підтримувати поле завжди і навіть у разі аварії швидко відновлювати, вона дає не просто відбитий досвід, а навик, тобто цілі нейронні структури, проте поле — це гарне підключення або якесь початкове прокачування ресурсів, зазвичай іміджу, інтиму та любові, якщо ми говоримо саме про жіночу (або чоловічу) романтичну привабливість.

До таких людей багато хто як би «липнуть», а якщо у людей, навпаки, сильна недостача (різниця між бажаним і дійсним) — липнуть вони, а якщо фрустрація (коли дійсного мало, але й бажаного вже теж немає), то вони просто закриті, вже не липнуть.

А ось якщо є надлишок (бажане високо, але дійсне трохи більше) — вони мають привабливість для інших. Рівень такої привабливості може бути різним, ситуативним: сьогодні жінка прийшла і вона королева балу, завтра нічого подібного. Поле, яке не спирається на добре прокачаний ресурс, нестабільне.

Як вся ця складна психологія, трохи схожа на езотерику (але це аж ніяк не езотерика, це психологія поля – Салліван, Перлз, Левін та деякі його послідовники) втілюється у житті? Як це виглядає?

У більшості жінок якось так: з дитинства вони комусь подобалися, комусь ні, часто не співпадало, потім з кимось співпало, був роман, якось закінчився, потім інший, сталося заміжжя, яке теж якось закінчилося чи не закінчилося, загалом привабливість таких жінок середня, не низька, не висока, різна залежно від обставин, але загалом — середня.

У деяких жінок ось так: з дитинства вони нікому особливо не подобалися, всі, хто їм подобався, особливо не притягувалися, і хоча друзі знаходили їх об’єктивно привабливими, але з любов’ю якось не складалося і не складається. Якщо така жінка отримувала раптом якийсь внутрішній чи зовнішній стимул і починала працювати над собою у плані іміджу, вона нерідко (не завжди) підвищувала свою привабливість, у неї з’являлася впевненість у привабливості та починався позитивний досвід, а з ним і загальний магнетизм починав зростати. Але іноді навіть підвищення об’єктивної краси нічого такій жінці не давало. Краса збільшувалася, а привабливість – ні.

Окремо стоять жінки, які з дитинства звикли всім подобатися, завжди відчували, як треба глянути, як сказати, як повестися, щоб зачарувати людину: спочатку вчительку в першому класі, потім хлопчиків, потім чоловіків, а іноді взагалі всіх.

Такі жінки часто думають, що це їхня вроджена якість — подобатися. Не завжди вони красиві, хоча така успішність у плані чарівності, нерідко робить ресурс імідж настільки ж улюбленим, як стає улюбленою скрипка у того, у кого відразу майже виходить на ній добре зіграти і захопити всю рідню за святковим столом. Тому такі жінки нерідко ще й красиві, доглянуті, у всякому разі, майже ніколи не потворні: їм подобається займатися своїм іміджем. І в них із самого початку була якась бодай мінімальна фізична привабливість, тому вони й прийняли себе. Загалом у них із ресурсом іміджу — взаємно. Він любить їх, вони люблять його.

Таким чином, у житті все це може виглядати дуже по-різному. Кілька разів я бачила жінок, у яких ресурс іміджу був відмінно підключений і навіть певною мірою прокачаний, їх всі любили, вони були впевнені в собі, але через важкі події в особистому житті, якісь травми в коханні, вони втрачали все це, іноді назавжди.

Нерідко ще буває, що жінка, яка була в юності дуже приваблива і знала це, настільки переживає і комплексує через вік, настільки огидна сама собі, старіючи, що втрачає всю чарівність. Тобто вона б могла бути і далі привабливою (ну нехай не кожному перехожому подобатися як раніше, а тим, з ким спілкувалася б особисто), якби не втратила всю впевненість у собі і не перетворилася на нещасну істоту, яка постійно рефлексує на тему свого віку. Істоту, яка звичайно нікому вже не приємна, всіх відштовхує. Іноді такі жінки (красуні в минулому) стають фріками, роблять безліч пластичних операцій, носять неймовірно яскраві і викликаючі речі, щоб зберегти «шарм», зберегти рівень сексуальної уваги до себе і ним підтримати і підживити своє старіюче поле. Поле, до речі, на відміну від тіла, не старіє від віку, а старіє від втрати спонтанності та від глюків самооцінки.

Коротше кажучи, основне завдання під час руху від пункту “жінка на один раз” до пункту “жінка, яку люблять” – це поступове накопичення позитивного любовного досвіду. Подивіться, не досвід з’явиться, коли жінка зміниться (хоча й так зрідка буває), а навпаки — жінка зміниться, коли з’явиться позитивний досвід. Це принципово інший погляд на проблему, до нього багато хто не звик.

Багато хто намагається щось у собі докорінно змінювати, на психологічному рівні, а це практично неможливо. Психологічний стан відбиває досвід. Потрібно змінювати досвід, тоді відбудуться і внутрішні зміни. Зсередини себе можна трохи налаштовувати як компас, це так. Це корисно, але це має сенс лише одночасно з набуттям досвіду.

Кожен грам позитивного любовного досвіду мінятиме поле і підвищуватиме привабливість.

Джерело