Жінка, яку не кохаєш…
Поділитись у

Жінка, яку не кохаєш…

Жити з жінкою, яку не любиш набагато комфортніше, спокійніше і простіше, ніж з тією, до якої палаєш коханням.

Всі капризи некоханої жінки тебе хвилюють мало.

Якщо їй захотілося вишневого соку вночі, то спокійно йдеш на кухню і наливаєш у склянку мінералку з абсолютно сплячою при цьому совістю.

Ти не почуваєшся винним, коли замість того, щоб вслухатися в її розповідь про те, що було на роботі, ти ловиш вухом новини по телевізору за її спиною.

Її образи тебе майже не зачіпають, і тому, звинувачуватися і миритися їй доводиться першою. Адже примирення завжди шукає не той, хто винний, а той, чиї почуття сильніші. А це знову ж таки, лише зміцнює твої позиції «сюзерена» у стосунках.

Ти не боїшся її втратити і стаєш одразу сильнішим, не залежачи від вашого спільного майбутнього. Що знову ж таки, дає тобі владу над жінкою, адже її свобода це її зброя, примарою якої багатьох чоловіків легко ставлять за стійкою «смирно».

Ти не розчаровуєшся.

Її невдачі, помилки, незручності тебе мало хвилюють. Це її життя. Звичайно, якщо вона попросить допомоги, то ти допоможеш. Але якщо вона втретє завалила іспити з водіння, ти від цього не засмутишся – більше уваги приділятиме будинку.

Ти не ревнуєш.

Якщо хтось їй приділяє знаки уваги, то ти холодно спостерігаєш за її поведінкою, «екзаменуючи» її моральність. І горе їй, якщо вона його не пройде або пройде недостатньо впевнено – «ревнувати» на холодну голову, керувати гнівом – вишукане мистецтво та задоволення.

Ваші стосунки це дивна суміш дружби із сестрою та любовного зв’язку пенсіонера з повією.

Вам комфортно вдвох, вам завжди є про що поговорити, мало сваритеся. А коли справа доходить до ліжка, то все проходить повсякденно, спокійно, правда трохи утилітарно і час від часу. Але «нечастість» близькості у таких випадках лише комфортна. Великого потягу все одно немає і від інтиму ти вже давно не чекаєш нічого, крім своєї дози, виключно фізіологічного «кайфу».

Тож можна жити роками.

Але іноді тобі раптом здавлює горло відчуття безглуздості та безвиході.

Невже все життя було заради цього!

І, дивлячись у її очі, хочеться щосили крикнути – зупинись! Що ти робиш? Іди, не витрачай своє життя на мене! Вонл того не варте. Я не поганий, я не злий, я не ворог тобі, але я просто не кохаю тебе! Я не твій!

Але в її очах нема жаху, вона не чує твій крик, вона тобі вірить. І ти мовчиш.

Жити з некоханою жінкою комфортно та спокійно. «Любиш мене, люби і мою парасольку!».

Джерело