Як правило, ціна впливу інших людей на ваші рішення виявляється, як мінімум, у наростанні внутрішньої напруги, а в гіршому випадку призводить до небажання взагалі щось робити.
Через роки сумнівів у собі та боротьби з травмами минулого, я вирішила почати жити за принципом таємності. Це дозволило мені повернути впевненість у собі, достатню для самостійного прийняття рішень. І ось чому.
З самого дитинства мною постійно керував страх, який можна було прочитати в усьому, що я робила чи говорила – страх, що я можу здатися оточуючим недостатньо хорошою.
Після кількох років сходження сходами самооцінки, я перестала ставити впевненість у собі в залежність від будь-кого іншого, крім себе, і цікавитися чужою думкою. Вимушена зізнатися, з того часу я більше ніколи не оглядалася назад.
Приймаючи серйозні рішення, я покладаюсь на свою самодостатність та внутрішній голос.
Я вже майже 10 років приймаю свої рішення без участі рідних, друзів і навіть партнерів.
А ці рішення були різними, починаючи покупкою будинку, і закінчуючи зміною роботи або звільненням заради заснування свого бізнесу. Я помітила, що чим серйознішим було рішення, тим рідше виникало бажання комусь про нього розповісти.
Минули роки, і тепер я розумію, що коли перестала вважати себе нездатною, мені вдалося відточити свою інтуїцію і стати самодостатньою особистістю.
Мені було дуже приємно не тільки відчути це, але й жити з думкою про те, що тепер я максимально підготовлена до свого життя. І часом, коли мені хочеться згадати ці почуття, я говорю собі: «Все, що мені потрібно, вже всередині мене».
Це допомагає мені відчути хто я така і протистояти спокусі запитувати в оточуючих їхню думку, коли я без будь-яких причин починаю сумніватися в собі.
Приховуючи свої рішення, я тим самим захищаю свою енергію.
Тепер знаю, що техніка замовчування інформації про прийняті рішення, доки вибір не буде зроблено остаточно, є формою управління своєю внутрішньою енергією.
Відрізаючи шум, що видається потоком думок інших людей, я стаю менш сприйнятливою до чужої точки зору та особистого досвіду оточуючих. Особливої важливості дане вміння набуває на стадії виношування ідеї, коли вона найтендітніша.
Як правило, ціна впливу інших людей на будь-яке ваше рішення виявляється, як мінімум, у наростанні внутрішньої напруги, а в гіршому випадку призводить до небажання взагалі щось робити.
А я як людина, якій хочеться жити багатим та усвідомленим життям, не можу так ризикувати.
Я живу по-своєму.
Я вже не раз помічала за собою схильність занадто багато думати, тому коли в мій бік надходить якесь необдумане зауваження, можу цілими днями намагатися інтерпретувати його значення.
При цьому гостро усвідомлюю (або принаймні намагаюся це робити), наскільки на мене впливає чужа думка. У мене пішов не один рік на те, щоб позбутися впливу суспільства і сім’ї на рішення, які я приймаю, і тепер я можу адаптувати свій світогляд до того, хто я насправді, а не мислити так, як мене вчили.
Зважаючи на ці дві речі, я волію приймати рішення незалежно від думки оточуючих. А в тих рідкісних випадках, коли я все ж таки раджуся з іншими людьми, я намагаюся бути психологічно готовою до того, що можу від них почути. Адже у своїх порадах друзі та сім’я можуть керуватися не лише добрими намірами, а й часом вдаватися до таких речей:
- Вони можуть занадто оберігати мене, віддаючи перевагу моєму комфорту, а не розвитку.
- Вони можуть мати дуже певне бачення того, хто я така, і несвідомо перешкоджати моєму зростанню.
- Вони можуть бути упередженими і демотивувати мене, ґрунтуючись на своєму особистому досвіді чи страху.
Зрештою моє рішення тримати свої наміри при собі, поки вони не будуть реалізовані, робить мене гнучкішою, сміливішою та налаштованішою діяти.
Я відповідаю за себе і за своє життя.
Зрештою, я зрозуміла, що якщо не афішую свої ідеї та плани, то це допомагає мені бути відповідальною.
Знаю, що звинувачувати за досягнуті мною результати я можу лише себе. Перш ніж узяла цю стратегію на озброєння, я часто прислухалася до інших людей, і коли в мене щось не виходило, я злилася на їхні поради та на себе за те, що вирішила їм наслідувати.
Тепер знаю, що сама відповідаю за зроблений мною вибір. Ця думка наділяє величезною силою і вимагає ретельного зважування всіх “за” і “проти”.
