13 вибачень, які ви заслужили, але так і не почули (і це робить вас сильнішими!)
Поділитись у

13 вибачень, які ви заслужили, але так і не почули (і це робить вас сильнішими!)

Це дуже цінний досвід!

Давайте уявимо, що за все своє життя ви вже вислухали купу вибачень, можна сказати абсолютно всі їхні форми. І що б відбувалося після? Ваше життя стало б кращим чи гіршим? Швидше за все, такий досвід вплинув би лише негативно на вас.

Чому? Тому що в ідеальному світі було б краще, якби кожен із нас міг визнати свої помилки та навчитися шкодувати про це. Але ми живемо не в казці.

Ви повинні бути готові до такої реальності, яка чекає десь за рогом: вона завдає біль і ніколи не пояснює чому, не кажучи вже про вияв співчуття.

Вибачення, які ви не отримали, але на які заслуговували, роблять вас тільки краще.

Якщо говорити більш розгорнуто, то позитивний чи негативний досвід залежить від обставин. Якщо вибачення, які ви не почули, здатні розкрити нам правду і допомагають краще зрозуміти людську природу, це дуже цінний досвід.

Давайте наведемо кілька прикладів вибачень, які ви могли не чути на свою адресу:

«Вибач, що я знущався з тебе всі ці роки».

Я обзивав тебе всякими словами, кидав у тебе каміння, крав твій обід, не звертав на тебе уваги. Знаю, як тобі було боляче і мені дуже шкода.

Найбільше я хочу вибачитися за те, що мені це приносило задоволення. Я не розумів, що роблю. Тоді я був ще надто молодий і дурний. Дітям властиво це.

«Вибач, що я лише прикинувся твоїм другом».

Я знав, що ти довіряєш мені і покладаєшся на мене. Так, ти мені не подобався як людина. Але більше не було з ким спілкуватися. Я дозволив нам зблизитися, завоював твою довіру і навіяв тобі, що ми найкращі друзі. Але згодом зізнався, що це не так.

Я не розумів, що роблю. І тільки зараз, коли так сталося і зі мною, я зрозумів як це. І мені шкода. Я не розумів, як сильно обман може змусити почуватися нікчемним та самотнім.

«Вибач, що я так і не дав тобі зрозуміти, як сильно тебе любив».

Знаю, що я твій батько і мав бути поруч із тобою. Знаю, що моя робота полягала в тому, щоб виховати тебе належним чином і показати тобі, що треба робити у цьому житті. Мені шкода, що я цього не зробив. Мені шкода, що я був відсутній у твоєму житті.

Мені шкода, що я не відвідував твої виступи чи сольні концерти. Мені шкода, що не проводив більше часу з тобою і не виявляв інтерес до твоїх захоплень.

Можливо, мені було все одно. Можливо, я був занадто захоплений алкоголем чи наркотиками. Можливо, я не міг зрозуміти, як розпочати розмову з тобою. Можливо, я був надто зайнятий, намагаючись зберегти цілісність у своєму житті, замість того, щоб звернути увагу на свою дитину.

Хоч би яка була причина, мені дуже шкода.

«Вибач, що я не відповідав тобі».

Я не знаю, чому подумав, що ти не заслуговуєш на елементарну ввічливість. Але жалкую про це. Я вчинив як боягуз і це було прикро для тебе.

Мені шкода, що у мене не вистачило сміливості просто висловити свої почуття до тебе. Замість цього, я лише залишив тебе в збентежені.

«Вибач, що я ніколи не намагався підтримувати зв’язок».

Ми були так довго друзями. Ми ходили до однієї школи, навчалися в одному університеті. Можливо, ми колись зустрічалися. І все було не так і погано навіть після розлучення.

Вибач, що я не спробував докласти більше зусиль для підтримки зв’язку з тобою. Ти чудова людина. Будь ласка, не приймай усе це на власний рахунок.

«Вибач, що я втік і розбив твоє серце».

Я не був готовий до цього. Ти була найдивовижнішою людиною, яку я коли-небудь зустрічав у своєму житті, але це чомусь налякало мене.

Так, я міг уявити наше спільне майбутнє, як ми разом зустрічаємо старість, але я все ще не міг змиритися з цим.

Я був недостатньо зрілою людиною. Я був боягузом. Не розумів, що означає любити. Не знав, як любити правильно і що потрібно зробити, щоб ти була щасливою. Тому я й утік. Бо не міг залишитись. Мені дуже шкода.

«Вибач, що я став причиною нашого розставання».

Я не доклала достатньо зусиль. І хоча ти зробив усе можливе, саме я вирішила розлучитися.

Я могла б докласти більше зусиль. Я могла б більше думати про тебе, дозволити тобі бути більш залученим до мого життя або надати тобі більше свободи та простору. Могла б зберегти наше кохання. Але я не стала. Пробач мені, будь ласка.

«Вибач, що я забув про тебе».

Я знаю, що ми були друзями та коханцями усі ці роки. Знаю, як багато ми значили один для одного. Ми жили в ідеальному світі, але мені довелося йти далі.

Я не хотів забувати про тебе, але щойно це сталося, мені стало легше. Я був егоїстом? Може бути. Але навряд чи ти звинувачуватимеш мене в цьому.

«Вибач, що я давав тобі обіцянки, яких ніколи не виконував».

Ти був просто засобом для досягнення мети – не більше. Я знав, що роблю. Саме так мені все й уявлялося. Можливо, я не зовсім розумів наслідки, які мене спіткають після. А може, я просто злий шматок лайна.

У будь-якому разі мені дуже шкода. Вибач мені за те, що не розумів, який біль приношу тобі і які емоції змусив пережити. Мені справді шкода, бо я жахлива людина.

«Вибач, що не поважав тебе».

Я знав, що ти така сама людина, як і я. Але дозволив собі вірити в те, що я кращий за тебе. Мені здавалося, що я заслуговую більшого і можу робити те, чого тобі не можна. Тепер розумію, що без поваги всі люди перетворилися б на звичайних тварин.

«Вибач, що я не вірив у твої мрії».

Я знаю, що був твоїм другом. І мені дуже шкода, що я не вірив у тебе та в твої мрії. Я сміявся з тебе за спиною, як і всі інші.

Але місяць за місяцем ти ставав все більш залученим до роботи. У тебе горіли очі, але це не змінило мого відношення до тебе. Ти просто продовжував зазнавати невдачу за невдачею, але не опускав руки. Мені здавалося, що це ідіотизм.

Але глянь на себе зараз… Мені шкода, що я не підтримав тебе в минулому. Нам усім варто було це зробити.

«Вибач, що я розлюбив тебе і розбив твоє серце».

Колись давно я сказав, що це назавжди. Але хто б міг подумати, що вічність триватиме лише кілька місяців чи років? Я так кохав тебе, як і ти мене. І я не хотів розбивати твоє серце.

Але щось змінилося. Я змінився, як і ти. Відносини, які були у нас на початку, вже не були настільки прекрасними. Мені не хотілося ображати тебе, але з цим нічого не вдієш. Іноді люди втрачають своє кохання.

Якби я залишився, було б лише гірше. Але це не скасовує того, що я жалкую про завданий біль. Ти точно цього не заслужила.

«Вибач, але я ніколи не зможу тебе пробачити».

Я намагався, але ти знов і знов втрачав мою довіру. І, можливо, я й хотів би знову довіритися тобі, але вже не можу. Можливо потім. Але є речі, які не можна забути чи виправити.

Деякі речі у нашому житті не підлягають ремонту. І так, мені шкода, але так і має бути.

Автор: Пол Хадсон