12 висновків, які я зробила за 12 років життя у шлюбі
Поділитись у

12 висновків, які я зробила за 12 років життя у шлюбі

Це буде корисно прочитати кожному!

Сімейне життя – особиста справа кожної людини. Але у відносинах є загальні правила, які полегшують життя всім нам. Такий досвід з’являється лише єдиним правильним способом – методом спроб та помилок. Це буде корисно прочитати кожному:

«Дивно, але позаду 12 років шлюбу. Наскільки себе пам’ятаю, ніколи не ставила собі за мету неодмінно вийти заміж, народжувати дітей, і жити життям «тітки» до кінця днів своїх. Навпаки, цілі на життя були грандіозні, напевно, як у багатьох 15-17 літніх підлітків, які думають, що все життя попереду і “все ще встигнеться”.

Дуже хотіла досягти результатів у спорті, виграти неодмінно олімпійське золото і поїхати жити в іншу країну. Заміжжя у плани входило як черговий необхідний життєвий етап, із розряду «народився-навчався-одружився».

Але ніколи не розуміла ажіотажу довкола «захопити мужика, обов’язково заможного». Ніколи не розуміла ажіотажу навколо «я хочу вийти заміж». Ніколи спеціально не шукала собі чоловіка, роблячи все можливе та неможливе, щоб на мене звернули увагу. Але, по-чесному, у спортивній тусовці із цим проблем не було.

Моїм цілям так і не судилося збутися, життя, як завжди, внесло свої корективи. Спортивна травма поклала край моїй кар’єрі, моєму олімпійському золоту. Довелося повісити шипування на стіну.

Почалося вільне від спорту життя. Але це не призвело до гуляння ночами, якомусь неприборканому стилю життя, не було алкогольних вечірок та інших «принад» післяпідліткового віку. Спорт привчив до помірності у всьому, до режиму, до дисципліни.

Ще студенткою, зустріла свого майбутнього чоловіка. При цьому ніколи не замислювалася про те, скільки мені судилося прожити у шлюбі. Я розуміла, що життя може змінитися будь-якої хвилини. Як у спорті. Сьогодні ти відомий спортсмен, чемпіон та переможець, а післязавтра ти отримуєш серйозну травму, і чемпіон та переможець уже хтось інший.

Пам’ятаю, як тренер мені завжди казав:

«Щоб вигравати, ти маєш бути на голову сильнішою за інших. Не виходить, не можеш – немає таких слів. Вставай і роби. Роби те, що можеш зараз і роби максимум».

І, мабуть, звичка думати як чемпіон, намертво врізалася в моє світорозуміння. Це можна порівняти із внутрішнім критиком. Якщо твій внутрішній критик мовчить — отже, зробила максимум, якщо відчуваєш, що «схалявила» — треба доробити.

І під вічним чуйним керівництвом внутрішнього критика проходить моє сімейне життя.

Все як у всіх: і закоханість, і романтика, і пристрасті, і страждання, бували періоди притирання один до одного, впізнання один одного в побуті, у спільному часі, бували періоди розбіжностей, нерозуміння, образ один на одного. І шпалери клеїли, і завжди відпочиваємо разом. Хотілося і розлучитись, і повбивати один одного. Усе як у всіх.

І ось я вже 12 років одружена, і готова поділитися 12 висновками щодо цього процесу:

1. Кохання проходить

Так-так, кохання минає. Саме те, що так нав’язують у суспільстві, і справжнє ім’я якого – любовна залежність. З шаленими емоціями, стражданнями, сльозами, з душевним болем і неможливістю думати про когось, крім об’єкта такого «кохання».

У відносинах має бути ДОБРЕ. Без істерик, виносу мозку, емоційних гойдалок, адреналінових упорскувань після невідповідного повідомлення, без битих тарілок та походу «пожити до мами», без надриву та безсонних сопливо-слізних ночей після чергового скандалу.

У відносинах має бути СТАБІЛЬНО. Не означає, що нудно. Означає, що ти впевнений хоча б на 80%, що твій чоловік (дружина) не викине карколомний фортель, коли ти до цього зовсім не готовий.

У відносинах має бути СПОКІЙНО. Коли ти йдеш додому і знаєш, що там все нормально, що ти не натрапиш на агресивно-п’яного чоловіка і не отримаєш по обличчю.

«Бризки» можуть бути, поза сумнівом, але загальне тло довготривалого шлюбу — рівно-спокійне. Якщо це не так, то в одного з подружжя є емоційна залежність.

2. Життя у шлюбі – це не одне велике свято

Не буває довго і щасливо без перерви на обід та вихідні. Не буває радісно та захоплено без перерви на травневі та Новий рік. Бувають хвороби, погане самопочуття, втома та роздратування, злість та образи. Бувають зриви, лайка, неприємності та труднощі. Питання тільки в тому, наскільки довго подружжя готове застрягти в цих ситуаціях.

3. Подружжя дійсно має бути одного соціального рівня

Попелюшка та Принц – це не більше, ніж казка. Романтична нісенітниця, якою дівчаткам забивають голову з дитинства. І нерівні шлюби найчастіше закінчуються розлученням. Хімія закоханості може штовхнути людей одне до одного. Але коли закоханість минає, назовні вилазять усі різниці у вихованні, менталітеті, ставленні до життя, до грошей, до роботи, до дітей та інших проявів життя. Все, що показують у кіно — нежиттєздатне, а спроба наслідувати це закінчується грандіозним провалом.

4. Подружжя має розвиватися разом

Не можна зупинятися на досягнутому. Ні тому, ні іншому. Якщо чоловік і дружина в принципі не розвиваються у житті, підсумок сумний. Того, хто заважає рости, кидають. Рано чи пізно. Дружина, що застрягла у каструлях, пелюшках, дітях, так само як і чоловік, основними інтересами якого є пиво та телевізор – баласт, який буде скинутий. Без варіантів.

Звідси висновок — не можна забороняти дружині розвиватися. Не важливо у чому. Танці, гітара, сноуборд, шахи, 101 спосіб приготувати курку — будь-яке заняття, де людина хоче досягти результату. Оптимально – розділити інтереси чоловіка, добре – не заважати.

5. Дружина не повинна повністю розчинятися у чоловікові та дітях

Я спочатку приділяю час собі, потім чоловікові та дитині. Жінка, що зрадила своє Я заради чоловіка, швидко набридає і стає тягарем. Не можна повністю розчинятися в сім’ї, не можна жити лише бажаннями чоловіка, не можна думати лише про каструлі та дітей. «Тітка» не цікава нікому. Цікава особистість поруч із собою, яку хочеться вивчати, з якою хочеться розмовляти, знати думку. А «тітка» на зразок дивана, адже нікому не спаде на думку цікавитися думкою дивана.

6. Один одного потрібно приймати

На глибинному рівні. Можуть дратувати деякі звички, можна бути незгодним з деякими проявами характеру. Можна мати різні погляди на деякі проблеми, на процес виховання дітей. Але на глибинному рівні людина має бути прийнята. З усіма «заморочками», з «тарганами» та іншою живністю. Тобто треба дозволяти людині бути такою, якою вона є. Можна, звичайно, намагатися його переробити, але зі стану ухвалення. І щоб «переробка» була лише як додаткова опція. Буде – добре, не буде – теж добре.

7. Чоловік повинен бути потрібен, і водночас вільний

Останніми роками живу саме за цим принципом. Не боюся, що чоловік може піти, бо він, як і будь-яка людина, має право на найкраще для себе життя. Без мене. Це нормально. Так само як і я маю право на найкраще для себе життя. Без нього. Так, буде зламане колишнє життя, будуть труднощі, але катастрофи не станеться. Не можна насильно утримати людину біля себе. Тому потрібно вчасно зняти рожеві окуляри, забути назавжди фразу «житимемо разом довго і помремо в один день» і бути готовим до всього. Це не означає, що жити у такому стані постійно. Це означає знати, що будь-якої миті людина може піти і не зваблюватися з цього приводу.

8. У кожного можуть бути свої інтереси та бажання

У кожного має бути право на особистий простір та особистий час. Кожен має мати свої фінанси. І це нормально.

Це аксіома стосунків. Так має бути, і це не обговорюється. Не треба тягати чоловіка на шопінг, як і не обов’язково бути на чоловічій риболовлі. Особистий час має бути у кожного, і істерика, як спроба позбавити цього часу, – привід задуматися про стосунки.

У мене, наприклад, такий особистий час — час тренувань, йоги, бігу. Можу поїхати одна на озеро, щоб посидіти, подивитись на воду, подумати. Також є час на читання книг, інші справи. Чоловік спокійно ходить у лазню, на зустрічі із друзями, їде на рибалку на кілька днів. Ніхто ні за ким не стежить, істерики не влаштовує. Усі задоволені, усім добре.

Також у кожного мають бути свої фінанси. Без права чоловіка вимагати звіт про їхнє використання. Принизливо просити на прокладки, як і на сигарети.

Особисто ми з чоловіком маємо низку обов’язкових статей витрат на сім’ю щомісяця. І ці витрати ніби поділені між нами. Я точно знаю, які з них я повинна оплатити, а чоловік оплачує «свої» витрати. Все, що в кожного залишається, витрачається на його особистий розсуд. Я не вимагаю від чоловіка звіту про витрати, так само не звітую про свої.

9. Довго живуть у шлюбі люди з близькими темпераментами

Коли в одного шило в попі, а інший, як ледар, тільки на печі лежить, і не підняти його, тоді цьому шлюбу навряд чи судилося стати довгим. Можна згладити деякі відмінності у темпераменті, можна підлаштуватися під характер та швидкість життя іншого. Але якщо ці швидкості полярні, то ваш «феррарі» життя навряд чи довго утримаєш поруч із ледь пихкаючим запорожцем.

10. У будинку обов’язково має бути тварина

І бажано теплокровна. Кішка, собака, хом’ячок – той, кого можна пообіймати. У різний час у нас жили кішки, собаки, іноді ті, й інші одночасно. І зараз живуть два собаки та щур-сфінкс.

11. Сеkс у шлюбі – не головне

Шаленого сеkсу, пристрасних ночей і романтики, як раніше, неможливо мати після 12 років шлюбу, навіть після 3 років все вщухає і переходить у спокійніший рівень. Для того, щоб зберігати високий рівень бажання партнера після багатьох років, проведених пліч-о-пліч, потрібні дуже сильні емоції, яких у принципі бути не може. Тільки якщо один із подружжя не страждає на любовну залежність. Тоді він, так, може хотіти пристрасті та вогню. У такому разі інший чоловік живе з ним із розрахунку, із зручності, з небажання нічого міняти.

Але зазвичай, у нормальних, не проблемних відносинах, сеkс відходить на другий, якщо не на десятий план, і справді не є головним у шлюбі.

12. Рішення слід приймати разом. Але при цьому жінці не потрібно лізти у суто чоловічі справи

Дрібні, повсякденні відносини вимагають узгодження. Але якісь великі покупки, доленосні рішення обов’язково повинні обговорюватися. І рішення ухвалюють двоє. Жодних «я вирішив(ла), сказав(ла), тому так і буде».

Як виховувати дитину, куди поїхати у відпустку, «давайте заведемо собаку», яку машину купити це обговорюється. А ось лізти, наприклад, у бізнес чоловіка – небажано. Максимум висловити свою думку, якщо питають.

І найголовніше для довготривалого шлюбу – це бажання йти на компроміс, слухати і чути один одного, залишати можливість побути наодинці, не зливатися один з одним як сіамські близнюки, а залишати собі й іншому простір для маневру.

А взагалі сімейне життя – це поєднання любові, довіри, взаємодопомоги, терпимості та сили волі. Порядок всього перерахованого змінюється кожні кілька років.

При цьому ми ніколи не робили цього у сімейному житті:

1. Не били тарілки і не били меблі

Максимум, що можна досягти такою поведінкою — це зайвий «головний біль», незаплановані фінансові витрати та відмова при цьому від якихось потрібних покупок чи розваг. Та й потім, не можеш впоратися з емоціями — «Хоч побийся головою об стінку», як говорила моя бабуся.

2. Не рвали фото, одяг та інше

Те саме, що в пункті вище. Дурість, ось як це називається.

3. Не йшли пожити до мами

До мами йдуть пожити дівчата та хлопчики, які не подорослішали, неважливо в якому вони паспортному віці знаходяться, і які не можуть відповідати за свої вчинки та рішення.

4. Не намагалися робити навмисне болючіше один одному

Лаються в сімейному житті всі. Не опускатися до рівня «базарної баби», яка так і намагається вдарити болючіше — це ознака добрих стосунків. І хто у ролі «базарної баби» – це питання вторинне.

5. Не маніпулювали дитиною

Ніколи і за жодних обставин. У відносинах дорослих дітям не місце. І на моє глибоке переконання, тільки ідіоти можуть робити дитину розмінною монетою у своєму невдалому житті.

Автор: Ольга Цибакіна

Джерело