Хороші люди ховають шрами у своїх душах
Поділитись у

Хороші люди ховають шрами у своїх душах

Дарувати радість, розуміння та щастя іншим – це ваш дар, найбільший талант, яким тільки може обдарувати Бог. Не дозволяйте іншим змушувати вас жалкувати, що народилися добрими.

Вони такі: зроблять все можливе для інших людей, щоб ті відчували себе щасливими та радісними. Зроблять все, щоб вилікувати від ран та болю. А самі в цей час ховають свої шрами – глибоко, щоб ніхто не здогадався.

Вони намагаються ніколи навіть не згадувати про цей біль і шрами. Щоб не було боляче, щоб не було прикро… Справа в тому, що ці шрами залишилися від ран, нанесених саме в ті моменти, коли вони підтримували та допомагали іншим, рятували їх… Не чекали слів подяки. Але й не чекали у відповідь байдужості чи підлості. Ну що ж – таке життя.

Не подумайте: добрі люди – не слабкі й не наївні, як діти. Вони просто знають лише одну мову – мову любові та поваги. І інакше не вміють.

Можливо, саме з цієї причини вони й не вписуються у наш світ, де все продається та купується, де кожен за себе. Світ, де торгують почуттями та словами, де обіцянкам та клятвам – гріш ціна.

У добрих людей свої битви, про які інші навіть не підозрюють

Добрі та хороші люди відчувають набагато більше, ніж бачать оточуючі. Вони просто приховують все те, що діється у них на душі.

Ці люди ведуть битви, про які знають лише вони. Їм гірко й боляче, але вони ховають почуття за усмішкою. Тому що не хочуть виглядати слабкими. Адже в суспільстві прийнято бути мотивованими і веселими. Як же інакше? Адже все чудово, і всі всім «задоволені»!

Хороші люди слухають і не засуджують, говорять і не нав’язують, дивляться на все, і вже нічому не дивуються. Вони скромні і несуть свій тягар без образ.

Вони очікують такої ж поведінки і від інших людей, але, як здогадуєтеся, найчастіше безрезультатно…

Їх турбує все, що відбувається навколо, вони не пройдуть повз тих, хто потребує допомоги. Вони дуже чутливі до болю – до всіх, хто страждає від нерівності, голоду та хвороб.

Ця загострена чутливість часто штовхає їх на вчинки, незрозумілі для інших. Люди вважають їх якимись дивними і не від цього світу.

Добрі люди рідко відповідають «ні» іншим. І зовсім не тому, що у них немає твердості та характеру. Справа в тому, що навіть глибоко всередині вони впевнені, що для того, щоб допомогти комусь, не шкода ні сил, ні енергії.

Для них немає більшої радості, ніж принести комусь радість, побачити усмішку на його обличчі, розуміти, що вони потрібні та приносять користь. Це приносить добрим людям справжнє задоволення та радість.

Вони здатні віддавати себе без залишку іншим, але… лише до певного моменту. Поки у них вистачає сил, дихання та внутрішньої енергії. І вони намагаються щосили. На межі своїх можливостей. І роблять це так талановито, що решта світу навіть не підозрює, як їм важко, як їм – боляче. Адже вони завжди усміхаються, адже вони виглядають сильними… Проте все зовсім інакше.

Тому що за їхніми світлими та дружелюбними обличчями – кровоточиві та хворобливі шрами. Розуміння та розчарування через те, що їхню доброту просто використовували. Не думайте, що вони сліпі та наївні. Добрі люди не ведуть рахунок, але чудово розуміють, скільки доброти, співчуття та любові дарують іншим, не чекаючи нічого натомість.

Ні, вони не засуджують і не дивуються. Їм просто боляче. В результаті – все нові шрами на серці.

Добрі люди можуть сказати: “З мене вистачить!”

Терпіння добрих людей не безмежне. Хоча зовні все виглядає так, ніби вони терпляче зноситимуть всі приниження та образи у відповідь на допомогу та альтруїзм. Один день ви почуєте від них ці слова і буквально отетерієте. Пояснення цьому дуже просте. Ви заступили за межі їхньої самооцінки, основних життєвих цінностей, їх чистоти та щирості.

Не доводьте їх до краю. Не підходьте надто близько до краю прірви. Їхнє терпіння і доброта – не безмежні!

Зрозумійте, що якщо хтось добрий і чесний, це зовсім не означає, що ви можете використовувати його в корисливих цілях, як мочалку у ванній. Добрі люди – це шанс для вас рости разом з ними, розвивати у собі найкращі риси, йти по життю разом, відчуваючи тепло та підтримку руки друга. Це подорож двох рівноправних людей, а не можливість використовувати когось з тієї єдиної причини, тому що він дуже добрий і щирий.

Не дивуйтеся, коли одного дня вони скажуть вам: «З мене достатньо, прощай!». Вони й так витратили на вас майже півжиття, вони й так віддавали вам навіть більше, ніж дозволяла душа.

Але їхня душа – не зі сталі. Їхнє серце – не кам’яне. Вони складаються з почуттів та емоцій, як і кожен із нас. І, на жаль, їхні душі – вкриті ранами. Тому що їхню доброту прийняли за наївність. Їхню відкритість – за недалекість.

Що робити, якщо ви народилися добрими?

Як вижити у цьому світі? Як не згоріти? Насамперед, усвідомити одну просту істину: ви повинні навчитися розуміти, хто з людей заслуговує на любов і відданість, а хто – ні. Розумію, для вашого величезного серця це буде непросто.Але сувора правда життя полягає в тому, що для вас це єдиний спосіб вижити.

Зрозумійте, що слово «ні» зовсім не означає, що ви стали злими та егоїстичними. Це лише означає, що ви навчилися розставляти пріоритети, відсуваючи убік людей, які не варті ні вашої уваги, ні зусиль.

Викреслювати тих, хто хоче вас просто використовувати, вважаючи мало не «дурними». Такі люди намагатимуться маніпулювати вами, називаючи егоїстами та черствими. Не слухайте їх. Вони просто не цінують і не шанують вас. Проходьте повз. У світі існує маса людей, які потребують допомоги і гідно оцінять вашу доброту!

Дарувати радість, розуміння та щастя іншим – це ваш дар, найбільший талант, яким тільки може обдарувати Бог. Не дозволяйте іншим змушувати вас жалкувати, що народилися добрими.

Межі встановлюєте самі – не забувайте! І кому допомагати та підтримувати – так само вирішуєте ви самі! Це ваш вибір: кому світити у цьому світі та кому нести щастя та радість!

Джерело