Мистецтво поваги до себе, або як перестати турбуватися про тих, хто цього не заслуговує
Поділитись у

Мистецтво поваги до себе, або як перестати турбуватися про тих, хто цього не заслуговує

Надто довго я турбувалася про тих людей, які сприймали мою турботу як належне…

Чи траплялося вам відчувати, що ви смертельно втомилися від усього, що діється навколо вас?

Чи траплялося вам мріяти про відпустку тривалістю три-чотири місяці — де завгодно, аби не тут?

Чи траплялося вам приходити додому після довгого дня, ледве тягнучи ноги, тому що ви з самого ранку намагалися догодити всім, крім себе?

Ну що ж, маю зізнатися — колись я була такою ж і відчувала те саме.

Більшу частину життя я турбувалася про дуже багатьох людей, які не заслуговували на цю увагу. Зазнавала жахливого стресу через всякі дрібниці, які навіть не піддавалися моєму контролю. Надавала емоційну підтримку тим людям, які змусили мене зрештою усвідомити гірку правду — їм було начхати на мої емоції, вони сприймали цю турботу як належне.

А потім, дійшовши до межі, я поглянула на оточуюче іншими очима.

І першою істиною стало усвідомлення того, що ніхто не змушував мене турбуватися та хвилюватися про думку інших людей. Ніхто не змушував переживати про речі, зовсім непідвладні моєму контрою. Ніхто не змушував мене витрачати роки на людей, яким я байдужа. Ніхто з боку не перетворював мене на песимістичну та депресивну людину.

Я сама робила все це із собою.

Був час, коли я була переконана, що мені просто не щастило. Що все це відбувається тому, що мені призначено бути невдахою, що Всесвіт чомусь озброївся на мене (не знаю, чому).

Подумати тільки, адже я справді була впевнена, що в моїх нещастях були винні зовнішні фактори та інші люди.

Нарешті, я залишила цей згубний погляд на світ і життя за спиною. Для цього мені довелося пройти довгий шлях, але в мене все-таки вийшло.

Мистецтво самоповаги полягає, перш за все, в усвідомленні власної значущості, умінні захищатися від негативних зовнішніх явищ, а також умінні приділяти увагу тим подіям та людям, які справді цього варті.

Сенс поваги до себе у тому, щоб, насамперед, зосередитися на своїх труднощах. Тому що, якщо ви цього не зробите, то ніхто інший за вас цього теж не зробить. До того ж, оточуючі не зобов’язані це робити. Ви самі повинні відповідати не лише за власні дії, а й за їхні наслідки.

Освоїти мистецтво не турбуватися про зайве та непотрібне — значить перестати приймати речі, які ви ненавидите. Значить, перестати погоджуватися з думкою інших людей лише для того, щоб їм сподобатися.

Це означає — не задовольнятися посереднім життям, ледь теплим коханням, застійними стосунками, що не приносить радості роботою, маленькою зарплатою, фальшивими друзями та неповагою. Це означає — вибратися із затишної та теплої зони комфорту, хоч би яким страшним і небезпечним здавався зовнішній світ із вашої шкаралупи.

Це означає, вперше за довгі роки, стати трохи егоїстичними — саме тому, що ви нарешті усвідомили сенс самого поняття «самоповага». Це означає, нарешті, поставити себе на перше місце у світі, де ніхто не оцінить вашу вірність і відданість.

Це вміння працювати над досягненням своїх цілей і шукати щастя в глибинах своєї душі. Це здатність зосередитися на особистісному зростанні, коли решта надто захоплені чужими життями.

Освоїти мистецтво самоповаги і перестати переживати про інших — значить відростити у себе, в метафоричному плані, пару яєць і навчитися, нарешті, відстоювати свої інтереси. Це означає, що ви повинні знайти в собі достатньо хоробрості, щоб стати і озвучити свою думку, навіть якщо вона сильно відрізняється від інших.

Це означає знайти сміливість і рішучість для того, щоб говорити правду. Навчитися черпати сили у чесності та підтримувати цілісність своєї душі за допомогою скромності.

І коли ви, нарешті, досягнете цього майже божественного стану розуму, коли усвідомлюєте, що єдина людина, яка має контроль над вашими вчинками та вашим життям, — це ви самі… Тоді ви станете незламними.

Незламними, але зовсім не невразливими.

Тому що лише у вразливості ви можете по-справжньому відкрити себе.

Коли ви станете цілком чесними із самими собою, коли викладете на стіл усі карти і відкриєте в собі крихкість і вразливість… Лише тоді ви станете вільними. Вільні від іржавої клітки, в яку самі себе посадили!

Джерело