Кожен чоловік чинить так, як дозволяє його жінка
Поділитись у

Кожен чоловік чинить так, як дозволяє його жінка

Чоловік завжди відповідає на жіночі думки, які вона допускає: він робить рівно те, про що вона думає або чого боїться, але продовжує прокручувати думку, як ручку м’ясорубки.

Наше життя – результат наших думок та бажань…

Кожен чоловік чинить так, як дозволяє жінка. Якщо він бреше, зраджує — значить, відчув її внутрішню готовність до його брехні та зрад. Він упевнений, що все проковтнеться і зап’ється водою, як пігулка фолієвої кислоти. Чоловік завжди відповідає на жіночі думки, що допускаються: він робить рівно те, про що вона думає або чого боїться, але продовжує прокручувати думку, як ручку м’ясорубки.

Він виконує все, що вона просить, як і Всесвіт виконує все до грама, не роблячи знижку на частинку «не». Якщо вона думає про його можливі захоплення на стороні, він захоплюється. Якщо вона сповнена безумовної любові, він відповідає любов’ю. Якщо вона зависає ідеями у його зраді — він зраджує. Впевнена у його професійному зростанні — він росте, у його невпевненості та страхах — він опускає руки та боїться.

Жінка формує чоловічі вчинки у відповідь на кожен свій поклик. Не зуміла відкинути погане — він усе почув, переварив і вчинив, як йому наказали. Подумала про нього, як про сильну успішну особистість, і він відповість силою Геракла та успіхом Білла Гейтса. Але якщо вона уявила, що чоловік фліртує з іншою, значить, попросила і навіть наказала йому фліртувати. Ми запускаємо своє бажання, а він виконує, мов дерев’яна маріонетка, перебуваючи з нами в одному енергетичному полі.

Всесвіт відгукується на прохання та синхронний з будь-яким станом. Він ніби підказує: «Хочете вірності – вірте у вірність. Кохання – просто любіть. Хочете музики – співайте! Тиші — говоріть тихо. Хочете солодкого – варіть джеми. Осені – перефарбовуйте листя. Неба – дивіться вгору. Сиру – кип’ятіть молоко. Повітря – відкривайте вікна. Сонця – зніміть окуляри. Хочете щирості – тримайте відкритим серце».

Наш світ у нашій голові. Наше життя – результат наших думок та бажань. А ми, чомусь побоюючись снігу, продовжуємо наполегливо шукати норкову шубу. Мріємо вирушити до лісу, але чекаємо на жвавому перехресті. Дратуємося від пилу, але тупцюємо в черевиках по старому паркету. Боїмося заторів на дорозі, але вчасно не розбираємо старі завали в квартирі. Хочемо зберегти життя квітам і наполегливо їх зрізаємо, забуваючи, що наше життя лише в наших руках, і лише ми є автором його сценарію.

Автор: Ірина Говоруха