Потреба бути правим завжди зводиться до контролю. А якщо ми намагаємося своєю правотою контролювати інших людей, то цим не дозволяємо собі прийняти реальність і те, що відбувається насправді.
Я права. Будь-яка людина скаже, що я маю рацію.
Він обіцяв, а тому мав подзвонити. Їй не варто було зустрічатися з подругами і повертатися надто стомленою для заходу, на який ми повинні були піти разом. Він мав стримати слово і забрати дітей у визначений час…
Цей список можна продовжувати вічно.
Якщо ми перебуваємо у відносинах зі складною людиною, ми відчуваємо постійне розчарування, тому що подібна поведінка дуже засмучує.
Але якщо додати до рівняння ще й потребу бути правими, то рівень нещастя починає зашкалювати.
У моїх останніх стосунках я точно знала, що має робити мій хлопець. А це багато різних речей. Але найбільша вимога була такою: він повинен сходити до психолога і зцілитися від своїх дитячих травм, щоб нарешті полюбити мене по-справжньому і одружитися зі мною.
Так, я мала рацію. Але при цьому я була ще й дуже нещасна.
Потреба бути правими завжди зводиться контролю. А якщо ми намагаємося своєю правотою контролювати інших людей, то цим не дозволяємо собі прийняти реальність і те, що відбувається насправді.
Якщо вам доводиться більше, ніж по три рази просити людину змінити свою поведінку, то цілком ймовірно, що в результаті вам доведеться прийняти людину такою, якою вона є. А чим частіше ми приймаємо людей такими, якими вони є, а не отримуємо те, чого хотіли, тим частіше сумуватимемо про те, що вони не стали ідеальними.
Але ця гіркота вчить нас відпускати. А коли ми відпускаємо, до нас приходить спокій (моє визначення щастя).
Є складні люди, які вийшли з-під нашого контролю та можуть продовжувати свій духовний шлях без нас. Сюди можна віднести жінок і чоловіків, з якими нас більше не пов’язують шлюб і з якими у нас немає спільних дітей.
Але є також складні особи, які певною мірою мають бути присутніми в нашому житті. Це люди, з якими ми не хочемо розлучатися та/або з якими у нас є спільні діти. Але з ними теж варто відмовитися від бажання бути правими і прийняти їх такими, якими вони є, щоб наше життя стало спокійнішим.
Ось кілька прикладів невеликих проблем:
1. Він завжди спізнюється. Замість того, щоб щоразу кричати на нього за це, змиріться з тим, що він і далі спізнюватиметься, і просто додайте так званий «буферний час», щоб його запізнення не порушувало ваших планів.
2. Вона ненавидить ходити на події. Замість примушувати, благати і вмовляти її, сходіть з другом або підіть одні.
3. Вам здається, що він використовує вас, коли йому щось потрібне, а коли потрібно щось вам, його ніколи немає поряд. Замість того, щоб виконувати всі його запити, зосередьтеся тільки на речах, які «безкоштовні» та «приносять задоволення». Тобто дайте зрозуміти, що ви не очікуєте нічого у відповідь.
Завжди порівнюйте свої мотиви із задоволенням потреб партнера.
Ви намагаєтесь отримати від нього щось натомість? Чи ображатиметеся ви, якщо надасте йому послугу, а він нічого не зробить у відповідь? Якщо так, припиніть допомагати йому та зосередьтеся на турботі про себе.
Відмовитися від бажання бути правими у важливих питаннях найскладніше, але це можливо.
Наприклад:
1. Якщо ваш колишній/нинішній чоловік непослідовний у вихованні дітей, не покладайтеся на нього у важливих речах. Доручіть йому якесь інше завдання.
2. Якщо ваша колишня/нинішня дружина сідає за кермо п’яною, встановіть їй програму Uber і ніколи не дозволяйте возити ваших дітей.
3. Якщо ваш чоловік жорстоко поводиться з вами чи вашими дітьми, прийміть цей як факт – він не зміниться. Це передбачає необхідність якнайшвидше забрати дітей і уникнути небезпеки.
Ми не повинні погоджуватися з неприйнятним (насильством та небезпекою), але при цьому маємо приймати реальність. Чим швидше нам вдасться позбавитися необхідності бути правими і навчитися адаптуватися до реальності, тим щасливішим і спокійнішим стане наше життя.
