Неможливо любити бездушну людину…
Якщо дружина вклала всю свою душу в чоловіка, чоловік або піде до іншої або зраджуватиме. Винятків – НЕМАЄ.
Часто ми не дбаємо про близьких, а НАСАДЖУЄМО турботу. Ми робимо для них «як краще». А виходить це «як краще» якраз навпаки. А чому? А тому, що ми дбаємо про свою душу, яку заклали в них, а не про них самих.
Фромм пише, що альтруїстична мати гірша за егоїстичну. Тому що у дітей не вийде (не скоро вийде) виробити до її поведінки критичне ставлення.
З «альтруїстами» скрізь важко. І на роботі в тому числі «адже вони ж намагаються … адже вони ж хочуть як краще….». Друзі “альтруїсти” – це взагалі катастрофа.
Як тільки Вашу душу буде повернуто назад Вам… і дбатимете Ви насамперед про себе… ось у цей момент Ви зможете по-справжньому з користю подбати про інших.
«Егоїстична людина любить себе не дуже сильно, а занадто слабко, більше того, по суті, вона себе ненавидить. Егоїст неминуче нещасний і тому судомно намагається урвати у життя задоволення, отриманню яких сам і перешкоджає. Здається, що він надто носиться із власною персоною. Але насправді це лише безуспішні спроби приховати і компенсувати свій провал щодо турботи про своє Я. Безумовно, егоїстичні люди не здатні любити інших, але так само вони й не здатні любити і самих себе».
Е. Фромм
Любов – це розвиток (сприяння розвитку). Любов до себе — це розвиток себе. Любов — це не стільки почуття, скільки дія.
Люди, які хочуть врятувати весь світ (жити заради інших)… компенсують цим бажанням «неможливість» врятувати себе, невміння жити своє життя. Але весь страх полягає в тому, що людина, яка не може допомогти собі, не зможе допомогти іншим.
Не «я щасливий, тому що все добре», а «все добре, тому що я щасливий».
…коли ми не любимо себе, живемо заради інших… ми робимо це, щоб нас любили. А все виходить навпаки. Дуже складно любити бездушну людину. А якщо моя душа в комусь іншому (вклала свою душу в когось)… значить, її немає в мені. Значить, я бездушна людина.
Не любити себе — це означає бути бездушною людиною. Любов до себе – це наявність душі.
Автор: Світлана Воскобійник
