Усі жінки хочуть бути гарними, щоб їх кохали чоловіки. Це зрозуміло. Незрозуміло тільки, чому багато жінок, мріючи про чесне кохання, починають з обману.
Я бачу жінок, молодих та дорослих, кожну по-своєму красиву, із родзинкою. Бачу, як вони не приймають свою природну привабливість і хочуть стати ще кращими, розуміючи красу якось дуже по-своєму. Накручують зачіски, зафарбовують обличчя, оголюють ноги, тим самим обкрадаючи красу, дану природою, і стаючи бляклими під яскравим макіяжем, стандартними, як безликі барбі на Міс Всесвіт, приваблючи таких же безликих кенів для стандартної короткої шлюбної гри, щоб, як завжди, обманути себе в кінці. Із чого починається обман? З губної помади.
Не чекай від всесвіту принца, якщо не можеш бути принцесою без обману.
Якщо лізеш зі шкіри геть, щоб показати з себе модель – спіймаєш такого ж нарциса, задереш спідницю – зачепишся колготками за багатого товстуна, підеш у нічний клуб на “м’ясний ринок” – зторгуєшся задешево з одноразовим мисливцем, будеш молодитися – усиновиш інфантильного хлопчика, маніпулюватимеш – потрапиш на такого ж хитруна чи недотепу, і знову ридатимеш у подушку, що мужики перевелися. Не хитруй, і світ не іронізуватиме у відповідь.
Обман – надто різке слово, за ним просто криється страх здатися негарною. Некрасивих жінок немає. Я не зустрічав. Є лише ті, хто намагається нас у цьому переконати. Я негарна, тому подивися, як я розфарбувала губи, вії, як поглибила декольте і оголила стегно. Більше в мені нічого немає, тому вся увага на екран: на екрані реклама, а за екраном лише дроти та пил.
Мій учитель казав: “Краса жінки – шийка матка!”. Не можу ручатися науково, але підтверджу, що мій інтерес до жінки ніколи не п’ється з лиця. Моє збудження не росте з її фігури, тим паче оголеної. Це нецікаво, не вчасно та не доречно. Тяжіння трапляється набагато глибше, притягує внутрішнє світло, джерело якого відчувається дійсно десь у жіночому животі.
Чоловік закохується в природу жінки, а обличчя і постать викликають захоплення вже після.
Поети, що оспівують тонкий стан, пухкі губи та довгі вії, просто описують відображення цього світла на тілі жінки. Закоханий чоловік оспівуватиме рівно і худорлявість і повноту і сам дивуватиметься, як руйнуються його заздалегідь вибудовані неживі образи краси: треба ж, я був певен, що вона не на мій смак.
Найкрасивіша жінка для мене – вагітна. Їй неважливо зовнішнє, її думки всередині, у дитині, все її життя спрямоване всередину, вона слухає себе, гладить живіт, ступає повільно і так зворушливо-незграбно. Вона усвідомлює дар і світиться жіночністю. Чоловіки змінюються в обличчі побачивши вагітних, стають сильнішими, благороднішими. Це помітно та дуже красиво.
Моя улюблена частина жіночого тіла – живіт. М’який, трохи округлий, таємничий горбок, що ховає незліченні скарби. Звідси починається жінка, її сила, її тяжіння. Не дарма жіночі практики пов’язані з відпусканням напруги в животі, з танцем живота і т.д.
З Аюною ми познайомилися в умовах, коли я був найменше схильний знайомитись і тому не звернув уваги ні на її красу ні на розум. Коротка зустріч на 10 хвилин, але вже прощаючись, я відчув, що треба побачитися ще, що ця жінка несе всередині щось важливе для мене, для нас обох. Ми нічого для цього не робили, не здавалися, просто були самі собою. Довірилися не обстановці, не очам, а чомусь більшому, і живемо в довірі й досі.
Нас приваблює те, чого немає у нас. Зріла жінка створює полярність та притягує зрілу чоловічу енергію.
Ми, чоловіки, не сприймаємо красу лише очима. Це було б надто нудно. Ми скануємо кожен рух: поворот голови, ходу від стегна, положення колін сидячи, голос. Ми відчуваємо грацію. Її не можна скопіювати, купити, навчитися у моделей, які, до речі, досягли успіху в манірності, але не в грації. Грація унікальна, нею обдарована кожна жінка, але може бути замкнена під твердим животом, під гіркими переконаннями.
Я сиджу у кафе та спостерігаю за жінками навколо мене. Близько сотні гарненьких, дуреп, добре і несмачно одягнених, у косметиці і без, з писклявим або грудним голосом. Це просто кафе, всі сидять із подружками та капучино, вечір п’ятниці після Різдва. Вони природні, в Берліні взагалі мало манірності серед жінок.
Зупиняю погляд на будь-якій, змащую фокус, дивлюсь кудись крізь публічність, манірність, вдачу. І ось з’являється вона: вродлива жінка. Я починаю відчувати її привабливість, її неповторну цінність, м’якість та глибину. Я розумію, що якщо її бачити так, то можна полюбити будь-яку з них. Що менше ховаються, то легше полюбити. Я вже полюбив одну – ту, яку чекаю додому на вечерю.
Жінці простіше, ніж чоловікові – їй не треба ставати кимось, їй досить просто бути, і вона вже цілісна, достатня, красива. Чоловіки одноклітинні, але тільки на перший погляд, ми клюємо на те, що бачимо, але цінуємо зовсім інше.
Чоловік все одно знайде, розрізнить, розшифрує вашу красу, якщо його не плутати та не заважати. На кожну красу знайдеться люблячий шанувальник, поет чи принц, як бажаєте. Не варто її показувати, випинати, спотворювати. Достатньо просто бути.
Автор – Олександр Баранов
