Притча про вічний пошук і його наслідки
Поділитись у

Притча про вічний пошук і його наслідки

Часто ми, знайшовши те, що шукали, пройдемо повз лише тому, що звикли шукати, а не знаходити …

Багато років тому існувала величезна бібліотека. У ній були зібрані всі знання і таємниці світу. Але ось одного разу з волі випадку бібліотека згоріла. Разом з нею згоріли всі знання, які були зібрані мільйонами людей по всьому світу за довгий-довгий час.

Якимось випадковим чином вціліла лише один рукопис, який містив у собі один з головних секретів світобудови. Багато років цей рукопис перекладали з місця на місце, навіть не відкриваючи. Потім він потрапив в старий книжковий магазин, де провів на останній полиці ще з десяток років. Все змінилося тоді, коли в крамниці з’явився новий господар.

Він вирішив перебрати всі книги, внести їх в картотеку і позбутися від непотрібного мотлоху. Так старий рукопис виявився в сміттєвому баку. І перша людина, котра відкрила його за всі ці роки, був жебрак. Була прохолодна ніч, і він заглянув в бак в надії знайти щось, з чого можна розвести багаття. Але перш ніж спалити рукопис, він поцікавився, що там написано.

А рукопис свідчив наступне: «У того, хто зможе на березі моря знайти гарячий камінь, виповниться будь-яке бажання». Жебрак вирішив, що втрачати йому все одно нічого, і відправився до моря. Він ходив по березі, брав в руки камінь за каменем, але вони були однаково холодні і жебрак кидав їх у море. Пройшли дні, тижні, місяці, роки …

І ось одного разу трапилася неймовірна річ, яка могла трапитися лише раз в кілька сотень років – його рука торкнулася гарячого каменю.

Він підняв його і … за звичкою викинув в море.

Мораль: Часто ми, знайшовши те, що шукали, пройдемо повз лише тому, що звикли шукати, а не знаходити …

Джерело