Приголомшлива розповідь «Карма»
Поділитись у

Приголомшлива розповідь «Карма»

Про те, що наші вчинки дійсно мають значення.

Анна Валеріївна померла досить спокійно. Інсульт стався уві сні, і тому прокинулася вона вже не в себе в ліжку, а в просторій кімнаті з безліччю інших людей, які, як і вона, очікували побачити щось інше. Поштовхавшись серед народу і з’ясувавши що до чого і де, Анна Валеріївна протиснулася до великого довідкового бюро, яке спочатку направило її назад в чергу, потім на вихід і тільки з третього підходу (на превелике задоволенню Анни Валеріївни, бо і не таких бюрократів штурмом брали) операціоніст спромігся пробити її по базі даних і повідомив:

– Ось роздруківка карми, третій кабінет направо за лівим кутом – отримаєте комплектацію. Потім підійдете. Наступний.

Анна Валеріївна слухняно взяла роздруківку, нічого в ній не зрозуміла і проїшла в зазначеному напрямку.

– Карму давайте! – Анна Валеріївна підстрибнула від несподіванки.

– К-карму?

– А ви можете дати щось ще? – цинічно поцікавилися за стійкою і буквально вирвали з рук Анни Валеріївни роздруківку. – Так, карма у вас, скажімо прямо, не дуже. Багато з такою НЕ навоюєш.

– Я не хочу воювати – злякано мовила Анна.

– Всі ви так говорите, – відмахнулися від неї і продовжили, – на вашу кількість набраних балів ви можете купити 138 земних років людського життя, 200 років пташинного або років 300 у вигляді дерева або каменю. Раджу каменем. Дерева, буває, рубають.

– Сто тридцять вісім … – почала було Анна Валеріївна, але її знову перебили.

– Саме сто тридцять і вісім років стандартного і нічим не примітного життя, пересічної зовнішності і без будь-яких особливостей.

– А якщо з особливостями? … Це я так, про всяк випадок … уточнюю …

– Ну, вибирайте самі. Особливостей багато. Талант – 40 років життя, багатство – в залежності від розміру, шлюб, чесно вам скажу, півжиття гробить. Діти років по 15 віднімають … Ось ви дітей хочете?

– Ні … тобто так … двох … ні, трьох …

– Ви вже визначтеся.

– Шлюб, трьох дітей, талант, багатство і щоб по світу подорожувати! – на єдиному диханні випалила Анна Валеріївна, гарячково згадуючи чого їй ще не вистачало в тому житті, – і красу!

– Губа не дурна! – гмикнули через прилавок, – а тепер, шановна Ганна Валеріївна, давайте порахуємо. Шлюб – це 64 роки, залишається 64. Троє дітей – ще мінус 45. Залишається 19. Талант, припустимо, не світового масштабу, так, регіонального, ну років 20. А багатство років 20 мінімум. Краще треба було попереднє життя жити, недонабрали років.

– А ось … – прикусила губу Анна Валеріївна, – якщо нічого …

– А якщо нічого, то 138 років проживете одна в тісній квартирці, достатньо для однієї людини і при здоровому способі життя в наступний раз вистачить на більше років – пояснили Анні Валеріївні.

– І нічого не можна зробити?

– Ну чому ж? – пом’якшилися за прилавком, – можемо організувати вам важке дитинство – тоді вивільниться років 10. Можна шлюб зробити пізнім – тоді він не півжиття відхопить. Якщо розлучення – ще кредит з’явиться, а якщо чоловік сатрап, то авось і талант світового масштабу зможемо укомплектувати.

– Так це ж грабіж …

– Свекруха-самодурка карму непогано очищає, – проігнорували її обурення і продовжили, – можна вам додати п’яного акушера і інвалідність з дитинства. А якщо забажаєте …

– Не побажаю! – Анна Валеріївна спробувала взяти в свої руки контроль над ситуацією, – Мені, будь ласка, двох дітей, шлюб років так на 40 за поточним курсом, талант нехай регіональний буде, ну і багатство щоб подорожувати, не більше.

– Усе? Краси вам не відсипати? У вас ще 50 років залишилося … немає? Тоді комплектую … – дівчина за прилавком дістала кухоль і стала висипати в нього порошки різних кольорів, примовляючи собі під ніс: «шлюб сорокарічний, є, діти – дві штуки є, талант … талант … ось мабуть так, гроші … сюди, а решта від чоловіка ще … Все! »

Анна Валеріївна недовірливо зиркнула на півлітрову кружку, заповнену кольоровим піском, яку їй простягнули через прилавок.

– А якщо, скажімо, я талант не використовую, я довше проживу?

– Як ви проживете – це ваші проблеми. Замовлення я вам спакувала, розбавите з водою і вип’єте. Товари упаковані, поверненню і обміну не підлягають! Якщо ви пальто купите і носити не будете – це вже ваші проблеми.

– А …

– Рахунок-фактура вам, запевняю, не знадобиться.

– А …

– Та що ви все «А» та «А»! долю ви собі вибрали, передумови ми вам намішали, все інше в ваших руках. Кулер за рогом. Наступний!

Останнє, що встигла подумати Анна Валеріївна перед власними пологами, було: «Ось ніби все з мого відома і дозволу, а таке відчуття, що мене все-таки обдурили». Хоча ні, скороминущою іскрою у неї в мозку встигла промайнути думка про те, що їй цікаво, як її назвуть.

Автор: Аліса Пермякова