Більшість людей під час охолодження і розставання міркують так: якщо я чоловік і нічого не робитиму – я втрачу жінку, тому краще зробити щось, ніж не зробити.
А наприклад граючи в казино, ті ж самі люди розуміють ризики. Я можу втратити щось, що належить мені, якщо піду на ризик. У контексті стосунків, ризику втратити що-небудь не бачать.
Але втрата грошей у казино ніяк не порівнянна з повною втратою себе.
На контакт не йде? А раптом якщо ще раз спробувати, все зміниться. Заблокувала в соцмережах? А якщо в телеграмі написати, раптом по-іншому буде. А може, вона тільки й чекає мого повідомлення.
Туди ж можна віднести: «Я втомилася терпіти, досить – я дам йому ще один шанс і все. Піду, тоді точно піду» – очікування того, поки ваша чаша терпіння переповниться остаточно.
І що в першій, що в другій ситуації – немає розуміння того, що щоразу морквина буде відсуватися, а ви, як віслючок, який нічого не розуміє, бігтимете за нею.
Людина може адаптуватися до будь-яких умов. Нові умови – знову адаптація, і знову здається, що чаша ще не повна. Буде повна – обов’язково піду. Ось ще разок, і відразу припиню.
І всі як один бачать свої чаші, але не розуміють закону адаптації.
Найбільший страх – друга людина може зникнути, пропасти, випаруватися. А що сам той, хто думає, потроху зникає, йому не важливо.
Людина без особистості дуже схожа на загубленого іноземця з дурним виразом на обличчі. Він безцільно блукає містом, намагаючись приставати до перехожих. Він переляканий, нічого не розуміє, йому страшно – він не може спертися на себе, бо не знайомий із містом.
Він просто змушений шукати того, на кого можна покластися.
Втрачали себе? Було відчуття заблукалого іноземця? Бачите як ви виглядаєте для другого в такі моменти? Чи варто було губитися?
Втрачаючи себе, ви стаєте непотрібним усім одразу. Тільки ваші батьки терпітимуть вас, та й то без явного задоволення.
Якщо ваші спроби пов’язані з тим, що ви намагаєтеся нав’язати себе в тому вигляді (або навіть гіршому), від якого інша людина відмовилася – на вас чекає справжнє випробування. Погано буде не тільки вам, а й другому.
Втративши себе, у вас відключається самоповага. Саме тому важливі кроки, для того щоб її повернути. Тут завжди допомагає спорт, тому що ви бачите результат зміни вашої оболонки і починаєте поважати себе хоча б за це, а потім уже за інші моменти.
У вас має зникнути бажання всучити себе хоч якось, хоч приплативши, хоч принизившись. Це самоповага, яку ви також втратили.
Ви маєте навчитися бачити свою волю і самоповагу як ресурс. Як щось, що змушує інших бачити цінність у вас. Поважати вас.
Саме це позбавить вас бажання жертвувати своєю самоповагою заради того, щоб повернути другу людину. Коли раз по раз ви втрачаєте самоповагу, спроби повернути людину благаннями і приниженнями, змушують дивитися на вас з жалістю і презирством.
Людина вирішує залишитися поруч із вами. Не має бажання повертатися, а просто бачить вас як загублену дитину, яка помре без сторонньої допомоги.
А коли через певний момент, ви починаєте демонструвати незгоду, партнер ставить запитання: «А так ти платиш за мою доброту? Я врятувала тебе, залишившись із тобою – то будь добрий, замовкни».
Чоловік, який знову купує квіти, готує нову промову і їде до дівчини – він розуміє, що вона байдужа. Але він знову і знову це робить, адже він нічого не втрачає. А втрачає він саме себе, свою самоповагу, свою особистість.
Якщо під час розриву до чоловіка залишалася повага, то цими діями він обов’язково її втратить, а також і самоповаги позбудеться своєї.
З кожною новою відмовою йому ставатиме дедалі гірше, а сягнувши дна, дехто з цього роками вибратися не може, вбачаючи в конкретній жінці рятувальне коло.
Адже дивіться яка історія – якби дівчина на першому побаченні сказала про те, що не хоче більше бачити чоловіка – він скоріше за все б відстав – той самий чоловік. Якби під час розставання, він би зрозумів ситуацію такою, яка вона є – він би стримався.
Але варто було зробити одну спробу, щоб за нею слідувало все більше. Чому така різниця? Що в нього було, але зникло? Самоповага.
Людина із самоповагою може зрозуміти, що вона робить, і відрефлексувати, наскільки огидний при цьому вигляд має для іншого. Дивіться – найчастіше друзі покинутого йому кажуть: «Та забудь ти її».
А якщо так склалося, що двох чоловіків кинули одночасно – сидять і вигадують хитромудрі плани із завоювання своїх дівчат, яким зараз без них дуже навіть добре.
Вони сидять разом і розмірковують про те, як поїдуть у відпустку в Іспанію. Адже в Іспанії гарячі чоловіки, і можна буде повеселитися. А чоловіки побачили лайк під фотографією, і вже думають: «Ось воно як. Зрозуміла все таки. Зараз прибіжить». Але прибіжить не до нього, а до іспанця під пальму – пити Піна Коладу з кокоса.
Коли від вас відмовилися – ви не повинні робити жодного руху в бік людини, яка так вчинила, поки вона не поверне все назад. Це і відбувається, коли людина знаходить самоповагу, або її витягують із цього насильно.
Втрачаючи самоповагу, ви втрачаєте ваш внутрішній стрижень. Саме тому не варто жартувати зі своєю особистістю.
Ви обов’язково втратите все, зрадивши себе, але виростите якщо незалежні. Знаєте, як хитрі перекупи економлять гроші? Їм важливо знати причину продажу – якщо розуміють, що фінансова ситуація погана, обов’язково продавлять вас, але ті самі перекупники заплатять і більше, розуміючи, що продавити не вийде.
Тому і продавати потрібно не від безвиході.
Особливо смішно спостерігати за людьми, які приходять до того, хто пішов, і кажуть щось подібне: «Знаєш, у мене є самоповага, я за тобою не побіжу». Панове – ви вже біжите. Це такий самий злив.
Якщо вас не цінують, заберіть найцінніше для себе – свою ж енергію, і перенесіть туди, де на вас чекатиме результат. Вашу енергію не цінують – але це ваша основна перевага. Те, що може вас змінити.
Питання не тільки в другій людині – повернувшись до осколків особистості, їй стане знову досить нудно, і йдучи знову, вона може вже закрити ситуацію для себе. Намагалася? Намагалася. Вийшло? Не вийшло.
Тому не розбивайте себе на осколки.
