Дорогоцінний урок від чоловіка: «Я спершу його не зрозуміла і сильно розлютилася»
Поділитись у

Дорогоцінний урок від чоловіка: «Я спершу його не зрозуміла і сильно розлютилася»

Дорогоцінний урок від чоловіка, який я спершу не зрозуміла і влаштувала істерику

Тільки через деякий час усвідомила, наскільки він мав рацію і наскільки цей урок від чоловіка допоміг нам зберегти відносини.

Ми одружилися далеко не юними: йому виповнилося 42 роки, мені – 36 років. Обидва дорослі, реалізовані і мають на все свою точку зору.

Перший час перебували в ейфорії, а потім непомітно, надто захопившись новим статусом і облаштуванням сімейного гніздечка, я стала робити одну дурницю за іншою …

Закинула степ-аеробіку і курси англійської мови на користь випічки малинових кексів і чищення килимів. Дзвонила йому на роботу і цікавилася продажем сегментних кульових кранів серії Flow-Tek S-19.

Шила клаптеві покривала, збирала на роботу «обіди» і прасувала простирадла з двох сторін. Вирізала фетрових зайців і закатувала лечо.

Освоїла декупаж і соління скумбрії. Схудла, засмикана, намагаючись стати ідеальною господинею, загнала себе в стан жертви.

Той день, коли я отримала урок від чоловіка, пам’ятаю, як зараз.

Настала перша субота листопада, почався дощ, день був схожий на сіро-зелений чай, і на кухні з самого ранку горіло світло.

Він пив молоко і з роздратуванням спостерігав, як я нарізаю сир, холодну телятину і помідори. Тричі повторив, що буде тільки молоко і ніяких сендвічів. Я бідкалася і мила обробну дошку. Нарешті чоловік не витримав:

– Послухай, мені не потрібно служити, подавати обіди з п’яти страв, стерилізувати чашки і унітаз. Ми не раби один одному, і я не все твоє життя, а всього лише частина. Завдяки щасливому випадку ми зустрілися, закохалися і знайшли спільний знаменник.

Точку притягання. Місце, в якому добре вдвох. Все інше – це особисте. Так що не намагайся в мене врости і не став мої інтереси в основу. Не потрібно бути краще або гірше, просто залишайся собою. Тією, яку я покохав. Легкою, повною запалу і драйву. А ти зараз розчиняєшся в мені і йдеш в тінь.

Він жбурнув склянку в раковину і відправився в спортзал. Я залишилася посеред розкиданої кухні, намагаючись перетравити сказане.

Зусиллям волі проковтнула набіглі сльози, викинула листкове тісто, залишила в спокої сотейники і запхнула в валізи декоративні подушки. Вмилася, зателефонувала вчительці англійської та відкрила файл з незакінченою розповіддю.

З тих пір я не господиня, не майстриня мережива і не менеджер з продажу кульових кранів. Не служу, не намагаюся догодити і нічого не доводжу. З тих пір я – просто я.

Автор – Ірина Говоруха

Джерело