Що для сучасної людини означає бути християнином? Можливо, це лише ідентифікація щодо релігійної приналежності, чи, можливо щось більше? Всі ми так звикли, що християнство – частина сімейних традицій та декілька обрядів, що вважаємо, що цього достатньо, щоб бути християнином. Пройти обряд хрещення, декілька разів на рік відвідати церкву, і то лише тому, що так робили пращури і роблять батьки та рідні, – і все, ти християнин. Мало не забули про головне – відвідуючи церкву обов’язково вдягнути хустину і точно знати де яку свічку запалити, а інакше що ти за християнин, якщо не знаєш таких правил. А що, якщо сказати, що для того, щоб бути християнином цього недостатньо. Більше того, – це навіть не базовий мінімум.
Як правильно сформувати розуміння про віру
Вищезгадане розуміння віри зовсім позбавляє її сенсу та робить чимось таким, як наприклад ходіння на роботу: зробив все за планом і вільний. Та насправді, християнство – це не правила навіяні суспільством, а щоденний внутрішній вибір людини. Не будемо знецінювати зовнішні релігійні практики, адже вони також мають місце бути, але в першу чергу релігія бере свій початок – у серці. Кожного ранку відкриваючи свої очі, людина робить вибір як їй жити: слідувати євангельським цінностям чи дати волю байдужості та егоїзму. Лише тоді, коли людина обирає любов, милосердя та смирення – вона обирає бути християнином. Не просто умовно носити цей “статус”, а по справжньому слідувати за Божим словом.
Коли приналежність до церкви нічого не означає
Чи можете ви відверто, лише для себе, дати відповідь на питання: моя приналежність до церкви це лише формальна та соціальна звичка, чи щось більше? Якщо відповідь так, то відвідування богослужінь жодним чином не впливають на ваше життя та вчинки. У цьому випадку церква – символ без жодного змісту. Якщо ж людина притримується віри не тільки в межах храму, а проявляє її в своїх щоденних вчинках, відношенні до близьких та незнайомих, прощає, співчуває та бере на себе відповідальність за свої дії, то вона по-істині може назвати себе християнином. Можна ходити в церкву хоч кожної неділі, смиренно слухати богослужіння, проте не мати в своєму серці місця для добрих справ. А можна роками не відкривати дверей храму, але жити за заповідями Божими. Можливо це і є справжня жива віра сучасної людини? Щоб не знати всіх християнських обрядів, що описані в книгах, але знати, як простягнути руку допомоги тому, хто її потребує. Подібні роздуми можна знайти і в релігійних книгах, які пропонує видавництво Кана.
Книги видавництва, які допоможуть на шляху до духовного зростання
Кожна віруюча людина часто ставить перед собою запитання пов’язані з релігією, на які важко дати відповідь. Наступна добірка книг, може відкрити “світло” на те, що ви так давно шукаєте.
- Уявіть собі небеса – Джон Бере
- Прагнення Бога – Ейден Вілсон Тозер
- Свобода від думок про себе – Тімоті Келлер
- Забутий Бог – Френсіс Чен
- Моя церква – моя сім’я – Тому С. Рейнер
Якщо перейти за посиланням, то можна придбати одну з представлених книг, або ж обрати щось інше, не менш цінне для вашого духовного зростання.
Правильний щоденний вибір – прямий доказ віри
Реальність, як ніколи сповнена різноманітних викликів, які випробовують нашу християнську віру. Від щоденних виборів напряму залежатиме, якою буде наша приналежність до неї: формальною, але яку всі бачать, чи тихою, але живою. Кожне промовлене слово, вчинок чи ставлення до інших, або наближає нас до справжніх християнських цінностей, або віддаляє від них. У цьому метушливому світі, який змушує нас гнатись за матеріальними цінностями, успіхом та визнанням, дуже важливо не втратити внутрішній орієнтир. Важливо навчитись обирати любов замість осуду, милосердя замість байдужості, адже це і є справжнє свідчення віри, яке перемагає, навіть не дивлячись на те, коли ви останній раз були в церкві.
“Не кожен, хто каже Мені: “Господи, Господи”, увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Отця Мого Небесного”
Від Матвія 7:21
