Клінічні психологи та професори з психології діляться порадами, як розпізнати брехню за рухами тіла, виразом обличчя, тоном голосу та змістом мовлення.
Усі люди час від часу говорять неправду — і неважливо, маленька це брехня чи велика. І хоча багато хто з нас грішить тим, що теж зрідка так чинить, ми не любимо, коли обманюють нас самих. Експерти з мови тіла стверджують, що є певні сигнали, які допомагають розпізнати брехню.
Трейсі Браун, авторка книги «Як виявити брехню, шахрайство та крадіжку особистих даних: посібник з використання», радить почати з того, щоб визначити, як ваш співрозмовник поводиться, коли говорить правду. Наприклад, багато про людину можуть розповісти її відповіді на звичайні запитання на кшталт «Звідки ти?». Важливо звернути увагу не лише на самі слова, а й на те, куди співрозмовник дивиться в момент відповіді та яким тоном і голосом він говорить.
Після того, як ви зрозуміли, від чого варто відштовхуватися, шукайте зміни в поведінці у чотирьох категоріях: рухи тіла, вираз обличчя, тон голосу та зміст мовлення, — каже Ліліан Гласс, яка пройшла постдокторське стажування в Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі, спеціалізуючись на психології, вербальному та невербальному спілкуванні, а також написала книгу «Мова тіла брехунів». « Це основні коди спілкування», — додає вона.
Звісно, у всіх сигналів можуть бути винятки. Хтось може соватися на стільці, бо йому незручно на ньому сидіти. Тон голосу змінюється у людей, які нервують, — у такому разі, щоб зрозуміти, чи кажуть вони при цьому правду, необхідно правильно визначити джерело їхнього занепокоєння.
«Серед фахівців у галузі медицини та психічного здоров’я досі немає єдиної думки щодо того, які саме сигнали мови тіла можуть достовірно свідчити про брехню», — зазначає доктор Гері Браун, ліцензований терапевт, який спеціалізується на сімейних і подружніх стосунках у Лос-Анджелесі.
«Наше власне сприйняття може заважати нашій здатності правильно інтерпретувати сигнали, — додає клінічний психолог Дженні Тайц. — Може бути важко точно розтлумачити поведінку певної людини через мову її тіла, оскільки хтось може відчувати напругу або виглядати ніяково з різних причин. Наприклад, ухильний погляд, який зазвичай асоціюють із брехнею, може бути наслідком низки причин — від почуття дискомфорту в суспільстві та нудьги до сорому, бо людина справді говорить неправду. Нам не завжди вдається «читати» інших так добре, як ми припускаємо».
Проте існують перевірені сигнали, які з великою ймовірністю допоможуть зрозуміти, чи щирий з вами співрозмовник.
Рухи тіла
Руки. Як правило, брехуни використовують жести після фраз, а не до або під час своєї промови, переконана Трейсі Браун, яка брала участь у тренінгах з розпізнавання брехні разом із співробітниками ФБР і іноді допомагала їм у розслідуваннях. «Мозок змушений займатися одночасно багатьма речами: придумати історію, переконатися, що їй вірять, вигадати її продовження, — каже вона. — Тож звичні жести, які, як правило, передують висловлюванню, відбуваються після нього».
У дослідженні, проведеному в 2015 році, експерти з Мічиганського університету переглянули 120 відеороликів гучних судових процесів, щоб зрозуміти, як люди поводяться, коли брешуть, а коли кажуть правду. Результати показали, що брехуни частіше використовують під час жестикуляції обидві руки. Коли люди на суді були щирими, вони жестикулювали і правою, і лівою рукою одночасно у 25% випадків, а брехуни робили це майже вдвічі частіше — у 40%.
Мимовільні повторювані рухи. Якщо ваш співрозмовник погойдується вперед-назад, нахиляє голову в один бік або часто змінює положення ніг, то ці сигнали теж можуть свідчити про обман, стверджує Ліліан Гласс. Коли ми нервуємо, у нервовій системі відбуваються коливання, які можуть змусити нас відчувати свербіж або поколювання в тілі — як наслідок, ми виконуємо подібні рухи.
Вираз обличчя
Очі. Погляд людини, яка говорить неправду, може здатися застиглим, особливо коли брехун доходить до якогось ключового моменту у своїй історії. Він буде дивитися на вас впритул або, навпаки, — відведе погляд убік. Коли людина намагається придумати, що сказати далі, її очі можуть робити різкі рухи, не фокусуючись на співрозмовнику.
Гейзельман провів власне дослідження на цю тему в Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі й виявив, що люди іноді ненадовго відводять погляд, коли брешуть. А експеримент, проведений у 2015 році в Мічиганському університеті, підтвердив, що брехуни можуть неприродно довго не відводити погляд від співрозмовника — 70% тих, хто говорив неправду, поводилися саме так.
Рот. За словами Трейсі Браун, якщо ваш співрозмовник щільно стискає губи, ніби всередину, так що вони майже зникають, то він може приховувати якусь інформацію або намагатися не видати своїх емоцій.
Дослідження, проведене в Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі, показало, що люди, які говорять неправду, часто стискають губи, особливо коли їм задають делікатні питання. За словами Ліліан Гласс, стискання губ може також означати, що хтось не хоче вступати в розмову. «Це інстинктивний рефлекс, який означає, що ти не хочеш говорити», — впевнена вона.
Зміна кольору обличчя. Ви коли-небудь помічали, що хтось «побілішав як крейда», коли говорив? Якщо кров відливається від обличчя — це може бути ознакою того, що той, хто говорить, нечесний, вважає Гласс.
Потіння або сухість. Зміни в роботі нервової системи можуть викликати у людини, яка нервує або приховує правду, посилене потовиділення в ділянці Т-зони обличчя — на лобі, над верхньою губою, підборідді та навколо рота. Водночас може виникати й протилежна реакція — сухість у роті та очах. У такому стані людина може частіше моргати, постійно облизувати чи прикушувати губи, а також відчувати труднощі з ковтанням, ніби в горлі утворився «комок».
Тон голосу
Високий голос. Коли люди нервують, м’язи голосових зв’язок можуть напружуватися (інстинктивна реакція на стрес), що призводить до того, що голос звучить дуже високо, каже Гласс. Вам також може здатися, що голос людини став скрипучим. На думку психолога, бажання людини «прочистити горло», тобто впоратися з дискомфортом від перенапружених м’язів, іноді сигналізує про нечесність.
Раптова зміна гучності. Люди, які щось вигадують, також мають тенденцію підвищувати тон свого голосу, переконана Гласс. «Іноді ваш голос звучить голосніше, тому що ви захищаєтеся», — додає вона.
Зміст мовлення
Такі фрази, як «я хочу бути з вами відвертим», «чесно кажучи» або «дозвольте мені сказати вам правду». Якщо хтось надто сильно намагається переконати вас у своїй чесності — можливо, варто задуматися над тим, чому так відбувається. Гласс вважає, що постійне прагнення підкреслити правдивість своїх слів може бути ознакою брехні.
Використання таких вигуків і слів, як «ну», «е-е», «щось на кшталт» і «як би». Дослідження, проведене в Мічиганському університеті, показало, що чим більше в мовленні людини подібних непотрібних слів, тим більша ймовірність того, що вона бреше. Люди схильні вживати ці слова частіше, коли намагаються виграти час, щоб зрозуміти, що вони збираються сказати далі.
Ліліан Гласс додає, що для більшості людей брехня є неприродною. З цієї причини істина іноді надто легко вислизає від нас. Мабуть, кожному з нас не складе труднощів пригадати, коли наш співрозмовник говорив: «Мене звільнили — тобто, я маю на увазі, я пішов з тієї роботи» або «Я поїхав на вечерю з тим-то й тим-то — хоча ні, звичайно ж, я того дня працював допізна». Отож, найімовірніше, саме в такі моменти нас намагалися обдурити, каже Гласс.
