Що могло статися з жінкою в ранньому віці й у майбутньому мати негативні наслідки для її особистого життя, розповідаємо в матеріалі.
На наше сеkсуальне життя впливають багато факторів: здоров’я, стосунки з партнером, психологічний та емоційний стан. Але іноді причини незадоволеності інтимними стосунками не такі очевидні й сягають корінням у дитинство.
У статті не йтиметься про випадки сеkсуального насильства чи інцесту. Ці важкі психологічні травми вимагають окремого розгляду. Проте в дитинстві дівчинки можуть траплятися ситуації, які, на перший погляд, здаються не такими значними, але насправді у зрілому віці можуть позначитися на її сеkсуальних стосунках.
Неповага до тілесних кордонів
Іноді дорослі не розуміють, наскільки важливо дбайливо ставитися до тілесних кордонів дітей. Наприклад, з поваги до старшого покоління батьки просять маленьку доньку обійняти старого дідуся. Її може фізично відштовхувати літня людина: її запах, шкіра, зовнішній вигляд. Але коли тато чи мама наполягають, кажуть: «Якщо ти не обіймеш дідуся, то він образиться», дитина навряд чи відмовить дорослим, незважаючи на неприємні відчуття.
Якщо в дитинстві ігнорувалися тілесні межі дівчинки, то, ставши дорослою, вона може погано відчувати своє тіло і не розуміти, подобається їй сеkсуальний партнер чи ні. Жінка погоджується на близькість, хоча насправді цього не бажає. Звісно, у такій ситуації складно отримувати задоволення від сеkсу.
Порада батькам. Запитуйте дітей, чи можна їх обійняти. Якщо вони не погоджуються, ні в якому разі не соромте їх.
Несхвалення дитини в бажанні проявити себе
Наша гендерна ідентифікація формується в ранньому віці. Наприклад, у 4–5 років дівчинка грається з жіночими прикрасами, пробує зробити макіяж, як у мами. Нерідко в родині можна спостерігати ситуацію, коли донька заходить у кімнату з нафарбованими помадою губками, у маминому одязі та на підборах. Зазвичай це викликає розчулення у батьків. Але іноді трапляються й протилежні реакції: «Так ходити не можна», «Переодягнися негайно», «Куди ти так вбралася». Дівчинка стикається з несхваленням дорослих і підсвідомо робить висновок, що виділятися й бути яскравою — це погано.
Згодом жінці під час близькості з чоловіком складно розкріпачитися, вона почувається дуже скутою. У таких випадках рекомендуємо вчитися пробувати проявляти себе для початку в безпечному просторі. Це може бути близьке, сприйнятливе оточення, індивідуальна робота з психологом або участь у терапевтичних групах.
Порада батькам. Підтримуйте прагнення вашої маленької доньки проявляти себе, це природно. Якщо вона несподівано нафарбувала губи червоною помадою, просто лагідно зауважте: «Напевно, ти хочеш бути такою ж красивою, як мама».
Нічого не знали про менструацію
Коли настання місячних для дівчинки стає несподіванкою, а мама не розповіла їй про цей новий стан, то це теж може бути травмуючим досвідом. Психологиня Кларіса Естес, авторка книги «Біжучи з вовками», зазначає, що виросло ціле покоління жінок, травмованих неправильним сприйняттям наших особливих днів.
Ставлення до менструації як до чогось неприємного й незручного, періоду, який треба якнайшвидше пережити, призводить до неприйняття своєї жіночності та інтимних проблем. Якщо в юності ви виявилися непідготовленими до настання місячних, і цей досвід болісно згадувати, то можна з співчуттям поставитися до себе в минулому й «оплакати» душевну травму.
Порада батькам. Мамам краще заздалегідь підготуватися до делікатної розмови. Оптимальний вік, щоб розповісти доньці про місячні, — 8–9 років. Додамо, що коли у дівчинки починається менструація, велику роль відіграє адекватна реакція батька. Не соромтеся й не починайте ігнорувати доньку. Вона, як і раніше, залишається дитиною, яка потребує вашої турботи, уваги й навіть захоплення.
У старшому віці, коли у дівчини формується фігура, батькам слід дуже обережно реагувати на зміни її тіла. Найгірше, що ви можете сказати підлітку: «Які великі у тебе виросли груди» або «Щось у тебе зовсім немає грудей». Це прямий шлях у майбутньому до нелюбові до свого тіла та проблем в інтимному житті.
Дізналися про сеkс через некоректну інформацію
Більшості батьків незручно говорити з дитиною про близькість між чоловіком і жінкою. І це нормально. Тема сеkсу досі залишається дуже табуйованою. Її намагаються не обговорювати з дітьми, тому найчастіше вони дізнаються «про це» від однолітків. Наприклад, дитина може прийти додому заплаканою, бо однокласники показали їй поrноролик. Така візуалізація сеkсу може викликати страх, бути передчасною та травмуючою.
Порада батькам. Краще, щоб дитина дізналася про сеkсуальні стосунки від мами чи тата. Зараз є багато корисної літератури на цю тему, проводяться спеціальні заняття та вебінари. Оптимально поговорити про інтимну сторону життя з дітьми у віці, коли сеkсуальність ще «спляча», приблизно до 12 років.
Ексгібіціонізм
Чоловіки, які страждають на цей психічний розлад, нерідко знаходять своїх жертв у громадських місцях. Трапляються випадки, коли ексгібіціоністи демонструють статеві органи маленьким школяркам. Така ситуація може шокувати та залишитися в пам’яті на довгі роки. На жаль, ексгібіціонізм іноді трапляється й у родині, коли батько або старший брат навмисно роздягаються перед дочкою чи сестрою.
У таких ситуаціях можливі дві крайності. Жінка повністю відкидає сеkсуальну сторону життя, бо сприймає її як щось брудне. Або розвивається схильність до безладних сеkсуальних зв’язків, якщо ексгібіціонізм проявляли чоловіки в родині. Дивитися на оголені статеві органи було цікаво, але при цьому дівчинка починала вважати себе дуже поганою. Якщо ви пережили ексгібіціонізм у дитинстві, то дуже важливо співчувати собі в минулому, пошкодувати про те, що вам довелося це пережити.
Порада батькам. Не панікуйте й не звинувачуйте дитину в тому, що з нею сталося. Це повністю відповідальність того дорослого, який вчиняє подібні вчинки. Нерідко зіткнення з ексгібіціонізмом стає проблемою через неадекватну реакцію батьків на те, що сталося.
З багатьма травмуючими ситуаціями з минулого можна впоратися завдяки дбайливій психологічній допомозі. Практично всі складнощі в інтимній сфері зводяться до однієї — жінка не відчуває себе цінною і не приймає своє природне начало.
Але так само, як ми зазнаємо травм у стосунках, так само в них ми знову розправляємо крила. Важливо знаходити підтримку, а не критику з боку оточення, близьких людей, які будуть любити вас такою, яка ви є, підживлювати й «віддзеркалювати» вашу цінність та щиро в неї вірити.
