Метелики в животі — не єдина реакція: дізнайтеся, які дивовижні зміни запускає закоханість у вашому тілі.
У стані закоханості здається, ніби у нас виростають крила. Що ж, з наукової точки зору наше тіло та процеси, що відбуваються в ньому, дійсно змінюються. І, найімовірніше, ви навіть не уявляєте, до яких дивовижних ефектів це призводить.
Коли людина закохується, її самовідчуття, поведінка та реакції на навколишній світ кардинально змінюються. У животі «пурхають метелики», пітніють долоні, прискорюється серцебиття, а зіниці розширюються від одного лише погляду на об’єкт пристрасті. Кохання одночасно підносить нас до небес і збиває з пантелику. Адже воно приходить із цілим спектром розрізнених емоцій — від ейфорії до паніки — викликаних хімічними процесами, що відбуваються в організмі.
Гелен Фішер, біологічна антропологиня та авторка книги «Чому ми кохаємо?», поділяє кохання на три стадії: пристрасть (романтичне почуття), фізичний потяг та емоційна прив’язаність. На кожну з них тіло реагує по-особливому. Незважаючи на те, що багато аспектів кохання поки що залишаються для нас загадкою, вчені змогли виділити кілька універсальних «симптомів», характерних для цього почуття. Які ж хімічні реакції за ними стоять?
Ми відчайдушно прагнемо зустрічі з коханою людиною і страждаємо, якщо вона неможлива
Чому ми відчуваємо безмежне щастя, перебуваючи поруч з об’єктом пристрасті, і жахливу «ломку» під час його відсутності? Все просто: у закоханої людини та у кокаїнового наркомана активуються однакові ділянки мозку. Це підтвердило дослідження Сіракузького університету. Вчені виявили, що коли пари дивилися на фотографії своїх романтичних партнерів, у них активізувалася дофамінергічна система. Точнісінько як у людей, які вживають заборонені речовини. У закоханих також починали виділятися хімічні речовини, що викликають ейфорію — дофамін, окситоцин, адреналін і вазопресин. І якщо окситоцин, також відомий як «гормон кохання», дарує нам безмежне блаженство, то вазопресин може викликати агресію та втрату контролю над своєю поведінкою (ту саму «ломку»).
Долоні стають вологими, серце б’ється частіше
Коли людина закохується, у мозку активізується система винагороди та посилюється кровопостачання ділянок, пов’язаних із задоволенням. Одночасно організм починає активніше виробляти адреналін і норадреналін — гормони, які впливають на наше фізичне та емоційне самопочуття. Саме тому поруч із людиною, яка нам подобається, можуть пітніти долоні, частішати пульс і з’являтися відчуття хвилювання.
Ці гормони також допомагають організму мобілізуватися у відповідь на сильні переживання та зосередити увагу на їхньому джерелі. Через це думки про кохану людину можуть постійно повертатися знову й знову, займаючи значну частину нашої уваги.
У животі «пурхають метелики»
Відчуття, яке багато хто називає «метеликами в животі», цілком реальне. Адже у стані закоханості в нас виділяється не тільки окситоцин — «гормон щастя», а й кортизол — «гормон стресу». Саме під впливом останнього ми відчуваємо тривогу й починаємо мучитися питаннями: «Що він відчуває до мене?», «Чому він так довго не відповідає?», «Що означав той його погляд…?». Підступний кортизол також звужує кровоносні судини навколо кишечника, що призводить до легкої нудоти. Так, до тих самих «метеликів у животі».
Поцілунки нам подобаються не тільки тому, що вони приємні
Але є й хороші новини: дію кортизолу можна нейтралізувати за допомогою простого й приємного заняття — поцілунку. Під час нього зменшується вироблення глюкокортикоїдів — гормонів, пов’язаних із появою підвищеної тривожності та стресу. А в мозку починають виділятися ендорфіни — ендогенні опіати, які дарують нам відчуття радості й водночас знімають біль.
Ми стаємо одержимими своїм партнером
Донателла Марацціті, професорка психіатрії та директорка лабораторії психофармакології Пізанського університету, виявила, що коли люди закохуються, у них знижується рівень серотоніну в мозку. Така сама картина спостерігається у тих, хто страждає на обсесивно-компульсивний розлад. «Оскільки обидва стани викликають почуття розгубленості та нав’язливі думки, закоханість можна назвати легкою формою обсесивно-компульсивного розладу», — каже вона. Однак не все так страшно. Це лише тимчасовий «побічний ефект» закоханості. Вже через 1–1,5 року після початку стосунків рівень серотоніну повертається до норми.
Ми поводимося нелогічно й нерозумно
Ми вже розповідали про ділянки головного мозку, які активуються під час закоханості. Але є й інші, які — навпаки — «вимикаються». Вчені Семір Зекі та Гелен Фішер виявили, що у закоханих людей активність мигдалеподібного тіла, а також лобових і префронтальних часток знижується. І так уже вийшло, що саме ці неврологічні ділянки відповідають за критичне мислення, побудову логічних зв’язків і прогнозування результатів. Одним словом, не варто озиратися на попередні стосунки й жахатися: «Про що я тільки думала!?». Ви не винні в цій дивній поведінці. Вас просто підвів ваш власний мозок.
Наші зіниці розширюються
Багато хто знає, що коли ми дивимося на кохану людину, наші зіниці розширюються. Але чому це відбувається? Усе полягає в тому, що хвилювання та збудження, які ми відчуваємо в момент зорового контакту з об’єктом пристрасті, призводять до стимуляції симпатичної гілки вегетативної нервової системи, внаслідок чого й змінюється розмір наших зіниць.
Кохання нас лікує (принаймні, точно полегшує головний біль)
Підвищення рівня окситоцину в організмі може сприяти зниженню стресу, а приємна взаємодія з коханою людиною — допомагати легше переносити головний біль. На це вказують результати одного з досліджень, у якому брали участь люди з хронічною мігренню, яким традиційні методи лікування не давали бажаного результату.
Під час експерименту учасникам запропонували назальний спрей із високою концентрацією окситоцину. Результати виявилися доволі несподіваними: приблизно половина учасників зазначила, що через чотири години інтенсивність головного болю зменшилася вдвічі, тоді як ще 27% повідомили про повне зникнення симптомів мігрені.
