Жінка під девізом «все сама»
Поділитись у

Жінка під девізом «все сама»

Моя подруга – стара діва. Їй вже сорок п’ять, але вона ніколи не була заміжня. Всі сили кинула на рекламний бізнес і в її компанії працює більше ста чоловік. Жінка знає три мови, їздить на шопінг в Дубаї і Амстердам, відпочиває на острові Кураматі і хвацько керує своєю новенькою БМВ.

Іноді ми зустрічаємося і п’ємо каву в якомусь пафосному місці, тільки щоразу в її компанії мені хочеться втягнути живіт, прибрати зі столу лікті, процитувати Трампа і заговорити китайською мовою.

Вона ніколи не розслабляється і справляє враження, наче проковтнула гітарний гриф. На офіціанта дивиться, як на клопа, перш ніж зробити замовлення – вимагає шеф кухаря і влаштовує йому іспит, а потім колупається в тарілці з таким виглядом, ніби в ній не паста, а дощові черв’яки. Її неможливо уявити в сільському платті, танцюючою меренгу, збираючою ромашки для вінка, наспівуючою дурну пісню «Шльопки» під час приготування салату з авокадо і фети і лечачою з жіночим романом на лузі. У неї є тільки бізнес-план, тайм менеджмент, стратегія і бажання бути з чоловіком, який вже наперед їй щось винен.

Насправді причина самотності таких дам лежить на поверхні. У жінки, що живе під девізом «все сама», енергетика змінюється до невпізнання. Вона робиться рідкою і водянистою, як канталупа. Модифікується все: хода, погляд, постава, міміка і навіть манера сміятися. Протилежна стать сахається в різні боки і не кличе на прогулянку в парк Кіото і тим більше на дачу в Феофанію, бо він сприймає таку панночку, як чоловіка, а нормальні чоловіки не сплять один з одним.

Щоб розібратися в цьому механізмі – слід зрозуміти для чого утворюється пара. У всякому разі не для сеkсу, штампа, покупки обручки і марксистської примхи, а для того, щоб посилити один одного і отримати те, що поодинці придбати неможливо. Гармонійна пара – це люди одного рівня, але з кардинально різною енергетичною структурою. Тільки тоді вийде повноцінний обмін.

А якщо у чоловіка мішок з яблуками і у жінки – мішок з яблуками, то вони не мають чим обмінюватися, і він змушений мігрувати до тієї, у якою козуб з малиною або відро баклажанів сорту «Алмаз». Кожному потрібен не власний клон і тим більше не суперник, а партнер. Адже де конкуренція – там війна, а де війна – там немає місця для любові.

Часто від подібних панночок чую, що чоловік повинен бути сильнішим за них. І вони чекають якогось інтелектуального і фінансового «Рембо», в той час, коли слід повернутися до себе і стати трішки слабкішою. Трохи вразливішою. Трохи безпорадною. Трохи жіночною. Не чинити кран і кричати благим матом, а звернутися за допомогою. Не міняти колесо, розмахуючи домкратом, а зупинити проїжджаючі таксі. Не доводити, плюючи фактами і загуслою від злості слиною, а переконливо розповісти про свої почуття. Адже недарма у Роберта Рождественського є рядки: «будь, будь ласка, слабший …»

Тому, щоб бути «за чоловіком» – не потрібно винаходити велосипед. Від нас вимагається єдине – залишатися жінкою!

Автор: Ірина Говоруха

Джерело