Притча «Чи важливо бачити своє щастя?»
Поділитись у

Притча «Чи важливо бачити своє щастя?»

Одного разу до священика прийшла дружина небагатого селянина.

– Отче, – сумно сказала вона, – я втомилася. Ми працюємо не покладаючи рук, але є дні, коли крім черствого хліба нема чого дати дітям. Але найбільше я втомилася дивитися на наш убогий будинок, двір, на рваний одяг синів, стомлене обличчя чоловіка …

Задумався священик і попросив жінку піти з ним. Він показав на красивий будинок, в палісаднику якого гралися діти.

– Як ти думаєш, чи щаслива господиня? – Запитав він.

– Звичайно! – вигукнула жінка. – Яка багата садиба, як добре одягнені дітки!

Тоді священик попросив підійти ближче і придивитися. Тоді вона побачила матір діточок, що сиділа в тіні і гірко плакала.- Вона плаче, бо сліпа від народження, і не може бачити своїх дітей. – Сумно розповів їй священик. Вони пішли далі.

Незабаром священик показав другий будинок. Він був багатшим першого, а на запитання жінки, чи живуть щасливі люди тут, розповів, що це була прекрасна сім’я, поки не загинув її глава. Тепер не проходить дня, щоб вдова не ридала за своїм чоловіком, а діти – за батьком. Задумалася жінка і не помітила, як вони підійшли до великого двору. Тут був будинок дочки дуже багатого купця.

– Тут є багатство і ситна їжа, дорогий одяг… Але чи живе тут щастя? На це питання священик відчинив важку хвіртку. Купецька дочка, побачивши гостей, привіталася і запросила на чай. Але яким же порожнім здався будинок парафіянці. Тут не було дітей, не чутний голос чоловіка.- У мене є багатство і гарний одяг, але немає щастя, – сказала господиня. У мене немає ні чоловіка, ні дітей, і нікому готувати обід або вдягати сукні …

Глибоко замислившись, поверталася прихожанка додому.- Спасибі вам! – гаряче сказала вона священику. Я зрозуміла… Я втомилася дивитися на старий одяг, не знаючи, яке це щастя бачити своїх дітей! Я думала, що щастя – це жити в достатку, а виявляється, щасливий той, у кого є кому готувати обід, в чиєму будинку чути дитячий сміх!

Джерело