Наймиліша казка на ніч
Поділитись у

Наймиліша казка на ніч

Якщо вам раптом потрібно прочитати комусь казку на ніч, краще цієї годі й шукати.

Настав час спати, і маленьке зайченя міцно схопило великого зайця за довгі-довгі вуха. Він хотів точно знати, що великий заєць його слухає.

– Знаєш, як я тебе люблю?

– Звичайно, ні, малюче. Звідки мені знати?

– Я люблю тебе – ось як! – і зайченя розкинуло лапки широко-широко.

Але у великого зайця лапи довші.

– А я тебе – ось як.

«Ух, як широко», – подумало зайченя.

– Тоді я люблю тебе – ось як! – і він потягнувся щосили вгору.

– І тебе – ось як, – потягнувся за ним великий заєць.

«Ого, як високо, – подумало зайченя. – Мені б так!”

Тут зайченя здогадалося: перекинулося на передні лапки, а задніми вгору по стовбуру!

– Я люблю тебе до самих кінчиків задніх лап!

– І я тебе – до самих кінчиків твоїх лап, – підхопив його великий заєць і підкинув угору.

– Ну, тоді … тоді … Знаєш, як я тебе люблю? … Ось так! – і зайченя застрибало по галявині.

– А я тебе – ось так, – посміхнувся великий заєць, та так підстрибнув, що дістав вухами до гілок!

«Ось це стрибок! – подумало зайченя. – Як б і я так умів! ».

– Я люблю тебе далеко-далеко по цій стежинці, як від нас до самої річки!

– А я тебе – як через річку і за ті пагорби …

«Як далеко…», – сонно подумало зайченя. Йому більше нічого не спадало на думку.

Але раптом вгорі, над кущами, він побачив велике темне небо. Далі неба нічого не буває!

– Я люблю тебе до самого місяця, – шепнуло зайченя, і закрило очі.

– Треба ж, як далеко … – Великий заєць поклав його на ліжко з листя.

Сам влаштувався поруч, поцілував його на ніч … і прошепотів йому на вухо:

– І я люблю тебе до самого місяця. До самого-самаго місяця … і назад.

Автор: Сем Макбратні

Джерело