Чарівна розповідь-притча про те, як працює закон бумеранга в нашому житті
Поділитись у

Чарівна розповідь-притча про те, як працює закон бумеранга в нашому житті

Одного разу в квартирі у молодої жінки розцвів кактус. До цього він 4 роки стирчав на підвіконні, схожий на похмурого і неголеного двірника, і раптом такий сюрприз. Дивно, що мене вважають злісною бездушною стервою, – подумала жінка. – Це все неправда, у бездушних і злих кактуси не цвітуть.

В приємних думах про квітучий кактус вона випадково наступила на ногу похмурого чоловіка в метро. На його зауваження вона не закричала як зазвичай з ображеним виглядом: «Ах, якщо вже ви такий пан, то їздіть на таксі!», – а посміхнулася:

– Не гнівайтесь на мене, будь ласка, мені нема за що триматися, якщо хочете – наступіть мені теж на ногу і будемо квити.

Похмурий чоловік проковтнув те, що збирався озвучити з цього приводу. Потім вийшов на своїй станції і, купуючи газету, замість того, щоб нахамити продавщиці, що заплуталася з підрахунком здачі, обізвавши її “тупою коровою”, сказав їй:

– Нічого страшного, перерахуйте ще раз, я теж з раннього ранку не сильний в математиці.

Продавщиця, не чекала такої відповіді, розчулилася і віддала безкоштовно два старих журнали і цілий стос старих газет пенсіонеру – постійному покупцю, який дуже любив читати пресу, але купував кожен день тільки одну дешеву газету. Звичайно, нерозпроданий товар належало списувати, але будь-які правила можна обійти.

Задоволений старий пішов додому з оберемком газет і журналів. Зустрівши сусідку з верхнього поверху, він не влаштував їй щоденний скандал на тему: «Ваша дитина як слон тупотить по квартирі і заважає відпочивати, виховувати треба краще», а подивився і здивувався:

– Як дочка ваша виросла. Ніяк не збагну, на кого схожа більше на вас чи на батька, але точно красунею буде, у мене око досвідчене.

Сусідка відвела дитину в садок, прийшла на роботу в реєстратуру і не стала кричати на бабцю, яка записалася на прийом до лікаря на вчорашній день, але прийшла сьогодні, а вимовила:

– Та нічого, не турбуйтеся, я теж іноді забуваю свої справи. Ви посидьте хвилинку, а я уточню у лікаря, раптом він зможе вас прийняти.

Бабця, потрапивши на прийом, не стала вимагати виписати їй дуже дієві, але недорогі ліки, які можуть миттєво допомогти вилікувати хворобу, погрожуючи в разі відмови написати скарги в усі інстанції аж до Страсбурзького суду з прав людини, а зітхнула і сказала:

Я ж не зовсім ще з розуму вижила, розумію, що старість не лікується, але ви мене, лікарю, вибачте, що приходжу до вас постійно як на роботу.

А лікар, прямуючи ввечері додому, раптом згадав бабцю і пошкодував її. Він раптом подумав, що життя в його звичній метушні летить повз, і, піддавшись раптовому пориву, зупинився біля найближчого супермаркету, купив букет квітів, торт з кремовими трояндами і поїхав зовсім в іншу сторону. Під’їхав до будинку, піднявся на третій поверх і постукав у двері.

– Я тут подумав, ну навіщо ми все ділимо, немов діти, що граються в пісочниці. Я ось тобі торт купив, тільки я на нього випадково поклав свій портфель і він пом’явся. Але це нестрашно, на смакові якості це не вплине. Я ще купив тобі квіти, тільки вони теж трохи пом’ялися цим же портфелем. Але можливо відійдуть?

– Обов’язково відійдуть, – відповіла жінка, – ми їх реанімуємо. А у мене новина. Ти тільки уяви, я сьогодні прокинулася, дивлюся на віконце, а у мене кактус розцвів. Бачиш?

Джерело