Історія кохання Марка Твена і Олівії Ленгдон: «З кожним роком кохаю тебе все сильніше»
Поділитись у

Історія кохання Марка Твена і Олівії Ленгдон: «З кожним роком кохаю тебе все сильніше»

Марк Твен одружився, коли йому було 32 роки. Пізніше він зізнався другу: «Якби я знав, як щасливі одружені люди, я б одружився 30 років тому, не витрачаючи час на вирощування зубів».

Вони були дуже різними людьми. Семюел Клеменс – це справжнє ім’я Марка Твена – виріс в небагатій родині і з юності сам заробляв на життя. Почав свій трудовий стаж в редакції газети, потім отримав професію лоцмана і плавав по річках, потім вирішив добувати срібло. Зазнавши фіаско, став писати оповідання. І відразу прославився на всю Америку.

Тоді він і закохався в чарівну Олівію Ленгдон – дочку багатого капіталіста. Марк закохався навіть не в дівчину, а в її портрет. Приятель Твена показав йому медальйон із зображенням своєї сестри і запросив Марка погостювати в своєму будинку. На другому тижні знайомства Твен зробив Олівії пропозицію.

Він подобався їй, але дівчину бентежив вік Марка – він був старший на 10 років – і його неінтелігентні манери. До того ж у Твена за душею не було ні гроша. Втім, наявність у нього письменницького таланту Олівія не заперечувала. Тим не менш, вона відповіла відмовою.

Твен знову зробив пропозицію. І знову отримав відмову. На цей раз Олівія мотивувала її тим, що Твен недостатньо серйозно ставиться до релігії. На це Марк відповів, що за бажанням Олівії він неодмінно стане хорошим християнином. В душі дівчина вже була готова стати дружиною Твена. Тільки він про це не здогадувався.

Вирішивши, що його положення безнадійне, Марк поїхав. Але по дорозі на вокзал його коляска перекинулася. Твен зробив вигляд, що серйозно поранений. Його привезли назад. Олівія зголосилася бути доглядальницею і, вислухавши ще одну пропозицію руки і серця, здалася.

Після весілля Марк намагався не засмучувати дружину. Олівія була глибоко віруючою, Твен читав їй вечорами Біблію, а перед кожним обідом вимовляв молитву. Знаючи, що дружина не схвалить деякі з його оповідань, він не показував їх видавцям. Писав в стіл, не опублікувавши таким чином 15 тисяч сторінок!

Олівія була головним цензором Твена. Вона першою читала і правила його твори. Одного разу прийшла в жах від виразу, який вжив Гекльберрі Фінн і змусила Твена прибрати фразу. Вона звучала так: «Чорт забирай!».

Дочка Клеменсів – Сьюзі – говорила так: «Мама любить мораль, а тато кішок».

Твен слухався дружину в усьому. Писав в одному з листів: «Я б перестав носити шкарпетки, якби вона тільки сказала, що це аморально». Олівія називала чоловіка «сивим юнаком» і наглядала за ним, як за дитиною. А він був упевнений, що силу, енергію і дитячу безпосередність йому допомогла зберегти тільки Олівія.

Ліві пишалася почуттям гумору чоловіка. Одного разу, читаючи якусь книгу, Твен реготав на весь будинок. Олівія запитала, який автор так його розсмішив. Марк відповів, що не знає, але книга дуже кумедна. Ліві взяла її, щоб дізнатися ім’я письменника і прочитала на обкладинці: «Марк Твен». Гумор виручав його в найбільш безнадійних ситуаціях. Він дозволив Твену не опустити рук, коли з’ясувалося, що дружина безнадійно хвора. По всьому будинку і навіть на деревах саду Марк розвісив веселі записки, щоб розсмішити Олівію. На одному з послань було дано вказівку птахам, коли їм співати і наскільки голосно. Ця записка висіла біля вікна спальні Ліві.

У їхньому житті було багато трагедій. Смерть дітей (вони пережили втрату трьох з чотирьох дітей), банкрутство Твена. Марка рятував його вроджений оптимізм, Олівію – християнське смирення. Вони не мислили життя один без одного.

Кажуть, що Твен жодного разу в житті не підвищив на дружину голос, а вона ні разу не влаштувала йому скандал. Твен був готовий захищати дружину від усього світу, одного разу мало не порвав зі своїм близьким другом, який вирішив пожартувати над Ліві. А вона, залишивши всі домашні справи, вирушила разом з чоловіком в кругосвітнє плавання: за Твеном, тоді вже «шістдесятирічним юнаком» був потрібний постійний нагляд.

Вони були дуже щасливі. А коли прожили разом 25 років, письменник записав в свою книжечку: «Вважають, що кохання росте дуже швидко, але це зовсім не так. Жодна людина не здатна зрозуміти, що таке справжнє кохання, поки не проживе в шлюбі чверть століття ».

На один з ювілеїв Олівії, Твен написав їй листа, в якому були такі рядки:

«Кожен день, прожитий нами разом, додає мені впевненості в тому, що ми ні на секунду не пошкодуємо про те, що з’єднали наші життя. З кожним роком я кохаю тебе, моя дитино, все сильніше. Сьогодні ти мені дорожче, ніж в свій минулий день народження, рік тому була дорожче, ніж два роки тому, – не сумніваюся, що цей прекрасний рух буде продовжуватися до самого кінця. Давай дивитися вперед – на майбутні річниці, на прийдешню старість – без страху і зневіри. Довіряючи один одному і твердо знаючи, що кохання, яке кожен з нас несе в своєму серці, вистачить для того, щоб наповнити щастям всі відведені нам роки ».

Джерело