Є люди, які ніколи вас не приймуть, що б ви не робили
Поділитись у

Є люди, які ніколи вас не приймуть, що б ви не робили

Аглая Датешідзе, про людей, які вас не приймають

Є люди, які ніколи вас не приймуть, що б ви не робили. Ні в ваших досягненнях, ні в вашій любові, ні тим більше в ваших провалах. Навіть якщо ви виверне навиворіт і принесете їм на тарілочці своє серце, вони все одно відвернуться і займуться своїми справами.

І не тому, що ви не досить гарні, а тому що вони не здатні прийняти. Не можуть так розтягнути своє уявлення про життя. Не можуть стати м’якше. Не можуть побачити. Просто не можуть і все. Це їх особисті складності.

На жаль, часто такими людьми є батьки. Начебто їх не вибирають. Принаймні свідомо. І з часом батьки все менш гнучкі в своїх судженнях. А потім, після батьків наступними негнучкими людьми виявляються партнери. При чому в тих же місцях. А ви їх вже самі вибираєте, щоб все-таки дотиснути, пояснити, заслужити, зігнути, переконати, сподобатися. Якщо на одній коханій людині не вийшло, на іншій обов’язково треба відігратися!

Ось так і сходиться гора з горою. Находить один негнучкий фрагмент душі на інший і зростається в кровопроливній сутичці думок.
Якщо можна пояснити що, то, звичайно, добре б пояснити. Якщо можливо пом’якшити, не втрачаючи себе, можна і пом’якшити.

Але, частіше за все, доведеться оплакати неможливість контакту з цією людиною, в цьому місці і таким чином. Ось реально оплакати гіркими сльозами. Без жартів, без удаваного розуміння, без масок просвітлення, а по-людськи з соплями, криками і скреготом зубів.

А ще добре б зрозуміти, що якщо ваші рішення, думки і риси характеру когось не влаштовують, значить, ви точно йдете по своїй дорозі. І точно ви – це ви. Ви відрізняєтеся, займаєте окреме місце і транслюєте свою думку. І рано чи пізно можна перестати ломитися в зачинені двері, відкривши сусідні, за якими може бути і немає такого напруження боротьби, але за те можна жити спокійно.

Мирне життя, яке часто являється не меншим випробуванням. Тому що там не треба стукати, гнути і доводити. Там все так, як вам треба. А можна просто жити, дихати і розвиватися не через боротьбу, а через діалог. І це справжній виклик.

А там, дивись, простіше буде приймати чуже неприйняття себе.

Аглая Датешідзе

Джерело