«Є такі жінки, які вже не бояться …»
Поділитись у

«Є такі жінки, які вже не бояться …»

Нарис про справжню жінку – жінку, яка ввібрала зі свого досвіду і помилок найцінніше. Тому тепер не витрачає себе на дрібниці і цінує те, що дійсно має значення.

Є такі жінки, які вже не бояться. Яким вже пізно боятися. Боятися не сподобатися. Не відповідати. Не знати. Не встигнути. Не вміти пекти торт “Наполеон”. Готувати плов. Правильно малювати стрілки.

Вони не бояться перепитати. Виглядати безглуздо. Їм є, що одягнути літом. Восени теж. І це не проблема. У їхньому житті все менше прогалин. Вже не страшно не по прямій. Можуть криво. Знають, що красиво – це всередині. Вони не бояться потонути. Так як давно живуть на глибині. Не соромляться плакати. Від горя і радості. Сміятися від цього теж вміють.

Їм вже пізно боятися сивини. Зморшок. Вони вже не перші. І тепер все від посмішки. Їм вже пізно боятися, що подумають. Колеги. Свекруха. Люди.

Їм давним-давно всерівно помите чи ні. Очищене. З глютеном або без. Вони їдять те, що хочуть. Їм вже не страшно робити це вночі. І зовсім не соромно. Вони знають, що курити і пити – не шкідливо. Шкідливо – не дихати. Не хотіти.

Їм байдуже. Прийшов він о 18:30 або 21:00. Чи він любить. І поспішає. Головне – він є. Вони вже не бояться бути одні. Вміють не бачити того, хто не помічає. Відходити від того, хто відштовхує.

Їм є, що сказати. Є про що мовчати.

Про що молитися. У них все від душі. Вони – чиясь віддушина. Їм не страшно здатися дурними. Товстими. Худими. Вони давно перестали здаватися. І почали бути.

Робити те, що люблять. Любити того, хто любить. Спати з тим, з ким не заснеш. Навіть якщо дуже хочеться.

Говорити прямо. Не накручувати. Кудрі. Себе. Не випрямляти локони. Але спину тримати рівно. Дивитися крізь пальці на дурнів. Прислухатися до тиші.

Гіркий шоколад для них солодкий. Вони вміють цінувати час. Ранок. День. Ніч. Вони не змушують дочку. Не наставляють сина. Вони зайняті справави. Своїми. Вони вміють бути з собою. Собою.

Вони вже не звинувачують батька. Люблять маму. Вони не бояться померти. Тому що – живуть.

Є жінки, яким уже пізно боятися.

Автор: Марина Степанченко

Джерело