Повчальна історія про те, чому важливо не дратувати Всесвіт
Поділитись у

Повчальна історія про те, чому важливо не дратувати Всесвіт

У кожного з нас є своя заповітна мрія. Велика, рожева, в фіолетових окулярах, мрія всього життя, заради якої і не шкода померти. Здається, заради її здійснення ми готові на все. На все, крім самого очевидного. Регулярно ми отримуємо шанси перевести її з віртуального світу в реальний і почати жити життям, про яке мріяли завжди. Десь нам на очі потрапляє потрібна книга, корисна стаття, ми чуємо уривок розмови, «випадково» стикаємося з людиною з потрібними зв’язками і т.д. Все, що нам залишається – докласти зусиль і скласти пазли воєдино.

«Ось я іноді думаю, що там, на небі, зібрався молодий творчий колектив. Робота у них така. Креативна. Допомагати людям втілювати мрії.

У понеділок о 9:00 у них нарада і обговорення поточних мрій. Начальник відділу зачитує нові надходження бажань з планети Земля, всі інші переписують їх у свої щоденники. Петро мріє стати письменником. Микола – кухарем.

Наталя – фотографом. Ну, наприклад.

Потім начальник так з ентузіазмом говорить: «Ну все, хлопці, працюємо! Ми ж відмінна команда! Ми професіонали!».

І понеслося. Вони придумують якісь неймовірні сценарії і сюжети. Точно розраховують час і місце, щоб зіштовхнути людину з випадковими людьми і подіями. Складають план і графік. Узгоджують із суміжними групами, щоб здійснення мрії Петра ніяк негативно не вплинуло на здійснення мрії Миколи. Проробляють колосальну роботу. Не сплять ночами, не бачать дітей і кота. Мріють, що після цього проекту обов’язково попросять у шефа відпустку.

І ось проект підписаний. Всі інстанції дали добро.

Настає день ікс. Він обведений в календарі червоним. Все погоджено з астрологічними відділом. Близнюк в Овні, все як годиться.

Людина виходить з дому. Розуміє, що забула ключі. Поки бігала за ключами, запізнилася на автобус. А на роботі начальник-звір і терміновий проект. Людина викликає таксі, розуміє, що сьогодні залишиться без обіду, тому що на таксі підуть останні гроші. З зіпсованим настроєм плюхається в машину. Таксист вирішує розрядити обстановку і робить радіо голосніше. Грає Лепс: «Найкращий день». Людина просить переключити. На іншій радіостанції – оголошення. Така-то студія за такою-то адресою оголошує новий набір в художню школу. Телефон повторюють два рази. І таксист говорить: «О, в художники звуть. У мене племінниця теж добре малює. Їй 5 років зараз, а всі говорять, що талант».

І людина йому відповідає сумно:« Я теж в дитинстві добре малював».

А по радіо знову оголошення повторюють.

Там, на небі, всі дивляться на це зі схрещеними пальцями. Ніхто не дихає. Не ворушиться. В туалет ніхто не виходить. Муха завмерла в польоті.

Людина переписує номер телефону в свій блокнот.

Вся креативна група видихнула. Відкорковують шампанське. Всі аплодують і сміються. Хтось підхопив іншого кружляти в танці. Хтось покликав на радощах колегу на побачення.

А людина прийшла додому. Розповів дружині. І вона йому каже: «Що це ти надумав? Що за дурниці?».

І людина така: «Дійсно, що це я собі надумав! Дурниці якісь. Не малював щось вже з дитинства. Ну да, згадував про це недавно. Хотів навіть кисті купити. Але якось все зайвих грошей не було. Як я піду туди? Засміють же …».

І там, на небі, всі дружно:« Та що ж таке?! Як так?!».

Хтось театрально жбурляє папір зі столу зі словами: «Я не можу так більше працювати !!!». Побачення скасовується. Шеф викликає начальника відділу виконання мрій з вимогою звіту. Хто винен? У чому косяк? Розбір польотів. Позбавлення премій. Ніякої відпустки. Вдома нудьгують діти і кіт.

Загалом, давайте не будемо дратувати Всесвіт. Там хлопці реально стараються. Без відпустки працюють.

Давайте не будемо».

Автор: Ольга Демидюк

Джерело