Хочеш утримати? Відпусти!
Поділитись у

Хочеш утримати? Відпусти!

Найбільше відкриття – те, що втримати щось чи кого можна, лише відпустивши. Ось такий парадокс.

Головне – зробити це у своїй голові. Відпустити по-справжньому. Дати чомусь статися незалежно від твого упертого бажання.

Дати комусь право вчинити так, як він хоче і вважає за потрібне. Внутрішньо прийняти це та погодитись. І продовжити жити своїм життям.

Колись давно у Кастанеди я прочитала: “Не прив’язуйся ні до кого і ні до чого”. Збагнути не могла, як це? І навіщо? Адже це так здорово мати прихильність.

Як без неї? І тільки зараз зрозуміла: так ти можеш бути вільним. Найчастіше прихильність стає залежністю. А з нею ти втрачаєш себе.

Це про залежність взагалі: від цигарок, від спиртного, від ігор, від людини. Коли жити та дихати без цього не можеш. Тож усе треба вміти відпустити. Щоб бути справжнім. Надати всьому право вільної волі. Не “ну і нехай!” і “на зло ворогам!”, а спокійна, впевнена переконаність у тому, що з тим або без того, чого або кого ти дуже-дуже потребував, ти все одно будеш в порядку.

Важливо не прив’язуватись до результату. Тому що ніхто не повинен погоджуватися з тобою. Що яким би поганим, нерозумним і недоречним тобі здавався чийсь вибір, це лише твоя оцінка.

Це твоє небажання дати іншому право на свою думку, своє почуття та свою дію. Ти не повинен бути поруч із цією дією. Але ти й не мусиш брати на себе відповідальність змінити цю думку або пояснити, наскільки неправильне це почуття.

Єдине, що ти можеш змінити, це продовжити жити своїм життям. Ось це ти точно мусиш робити.

Автор: Лілія Ахремчик

Джерело