«Життя потрібно смакувати, а не терпіти» – лист 83-річної жінки, адресований її подрузі
Поділитись у

«Життя потрібно смакувати, а не терпіти» – лист 83-річної жінки, адресований її подрузі

«Дорога Берта!

Я читаю все більше, а пил витираю все менше. Я сиджу у дворі і насолоджуюся видом, не турбуючись про бур’яни у саду. Я проводжу більше часу з моєю родиною та друзями і менше часу присвячую роботі.

Життя треба смакувати, а не терпіти. Тепер я намагаюся усвідомити ці моменти і цінувати їх.

Я не «економлю» нічого: я користуюся сімейною порцеляною і кришталем при кожному зручному випадку, чи це втрата зайвого кілограма або добре прочищення раковина. Я ношу мій хороший блейзер на ринок. Я не зберігаю мої хороші парфуми для особливих випадків, а наношу їх, коли йду в магазин або в банк.

Слова «коли-небудь» і «одного разу» втрачають свою силу в моєму лексиконі. Якщо це варто бачити або чути, або робити, я хочу це бачити і чути, і робити прямо зараз.

Я не впевнена, що зробили б інші, якби вони знали, що їх не буде тут завтра, але ж ми все приймаємо як належне. Я думаю, вони б подзвонили членам сім’ї і декільком близьким друзям. Вони могли б зателефонувати кільком колишнім друзям, щоб вибачитися і налагодити відносини. Мені подобається думати, що вони б пішли поїсти китайської їжі або якоїсь іншої своєї улюбленої страви.

Я думаю, я ніколи не буду знати цього. Це ті дрібниці, які я не доробила, і це б мене розлютило, якби я знала, що мої годинни були полічені.

Злилася, тому що я не написала деякі листи, які я хотіла написати. Злилася і шкодувала, що я не досить часто говорила чоловікові і батькам, наскільки я дійсно сильно їх люблю.

Я дуже намагаюся не відкладати і не затримувати що-небудь, що може додати сміх і блиск в наше життя. І щоранку, коли я відкриваю очі, я кажу собі, що воно особливе. Кожен день, кожна хвилина, кожен вдих – це справжній дар.

Життя не може бути постійною вечіркою, але поки ми тут, ми повинні танцювати ».

Джерело