Перестань чекати чоловіка, якщо ти зараз одна: Всесвіт звільнив час для усвідомлення однієї речі
Поділитись у

Перестань чекати чоловіка, якщо ти зараз одна: Всесвіт звільнив час для усвідомлення однієї речі

Той чоловік, котрий по-справжньому твій, існує. Але його неможливо зустріти, якщо не зустріти спершу себе…

Насправді все знову дуже просто: жінка дуже затишна істота, що дуже бажає тепла і турботи. Особливо, коли тиснуть оточуючі, вік, коли вона не в ресурсному стані, коли дуже хочеться стосунків, кохати і бути коханою — їй прямо так необхідно створити стосунки, що аж око сіпається. Бажано такі, щоб сховатись за чоловіка, як за кам’яною стіною, уберегтися від негараздів і нічого не вирішувати.

І трапляються на швидкий запит якнайшвидших стосунків такі персонажі, вони є — і начебто рукастий, і як людина непогана, і поговорити можна знайти про що… Але щось не те.

А чому?

Перші стосунки найчастіше про страждання, про сильні потрясіння, перше кохання і таке інше.

Потім трапляються такі, де ми вчимося взаємодіяти, де розуміємо, що все буває по-нашому. Там теж часто люди не витримують нову систему життя і розлучаються.

Завдяки тому, що жінка нещаслива у всіх цих історіях, вона починає робити висновки, що королів і принців не буває. Не народилися. Розібрали. А так хочеться того самого, щоб зі своїх мрій та уявлень!

Потім, походивши-поблукавши трішечки, жінка бере і робить генеральну помилку свого життя – починає чекати того самого!

Ось прям живе і чекає його, скрізь виглядаючи, вишукуючи, і кожну людину, яка більш-менш називає себе чоловіком, відразу приміряє на себе.

Він лише два букети подарував і комплімент сказав, а вона вже розтанула і проголосила його підходящим для життя, дуже великодушним, щедрим і найкращим на планеті.

Причому, вона бачить, що він за багатьма її запитами та бажаннями не дотягує, і інтереси у них різні, і не буде в неї з ним можливостей якихось великих, як хотілося б, але все одно входить у стосунки. Бо ж добрий, дочекалася! Чоловікові пощастило, вона на все згодна і дуже ніжна, дарує тепло. Ще б пак, стільки чекати! Тому він навіть може за місяць пропозицію зробити. Тільки ось вона дарма туди вступила… Ох, дарма.

Річ у тому, що принци і королі, і валети, і хто хочеться, є! Вони справді є. Але їх неможливо зустріти, якщо не зустріти себе.

Друга річ у тому, що чим довше чекаєш великого чоловіка долі, тим менше вимог висувається до нього за підсумком. Головне, щоб воно вже сталося, щоб з’явився хоч хтось. А там відмиємо, відучимо, перевчимо, переодягнемо, перевиховаємо, проковтнемо, замажемо, закриємося, промовчимо, стерпимо і навіть злюбимо.

Необхідно працювати над собою, виносити досвід та уроки з усіх стосунків, що були до. Треба дозволяти собі дорослішати, мудрішати, треба аналізувати свою поведінку та розвиватися емоційно, інтелектуально та духовно.

Найважливіше, що треба зробити, це не чекати чоловіка, а почати любити себе. Справді любити. Через цю любов прийде цінність себе, повага до себе, дбайливе ставлення до себе. Це дуже добре зчитується з твого поля. І тільки на такий ресурсний та щасливий стан прийде той, кого ти так довго уявляла колись давно, але ще не була готова до зустрічі. Тільки через любов до себе ти зможеш зрозуміти, кого дійсно хочеш бачити поряд і кому готова віддавати любов, турботу та тепло.

Зрозумій, всі ті пригоди та сльози, — це не страждання із серії «за що мені все це?». Це необхідні для твого щастя життєві моменти. Без них ти не зможеш дістатись до тієї діамантової комори, яка захована всередині тебе. Так не буває!

А коли ти всі попередні історії з радістю звалюєш на чоловіка, проголошуючи всіх козлами та взагалі жахливими смердячками, — ти не береш відповідальність за своє життя та щастя на себе. Ти просто перекладаєш на чужі плечі свою долю, закриваєшся запереченням і починаєш чекати наступного, потім наступного. Начебто на заводі сортувальному якомусь…

Ти бачила колись на сортувальному заводі, скажімо, ваз для квітів, щоб на конвеєрній стрічці проїхав блакитний сапфір розміром із величезне відро? Хоча б у казці чи десь у фільмі? Бачила? Я особисто ні. Так не буває.

Якщо все твоє життя зосереджене на вичікуванні та очікуванні, якщо всі твої очі спрямовані на зовнішнє, а всередину себе ти навіть і не зазираєш, то хоч усі очі ти проглянь, зітри всю рогівку до дірок, а сапфір не пропливе. Тому що ти взагалі не там стоїш і не туди дивишся! Може статися тільки таке — ти стоятимеш і дивитимешся на стрічку конвеєра на всі очі, а потім від втоми і часу зловиш галюцинації і приймеш якусь пластмасину за сапфір.

Фактично, ти знецінюєш себе через зменшення запитів та мрій у тисячу разів. Ти стискаєш своє життя і всю себе до розмірів маленького такого чоловічка, якому все зійде будь-яке, аби не пропасти і аби не розтоптали.

Перестань чекати чоловіків. Припиняй по-справжньому на них чекати, якщо ти зараз одна. Це чарівний час, який Всесвіт спеціально виділив для тебе, щоб ти нарешті зрозуміла в чому головний секрет життя і справжнього кохання.

Справжньої любові до себе, через яку приходить Він.

А лава запасних на те й лава запасних, щоб, якщо що, звідти прибіг якийсь не дуже важнецький футболіст, замінив на час героя поля, а потім знову поскакав. Ось ти таких «замінників» і хапаєш у життя, щоби пусто не було.

Тоді і не чекай голів, не чекай яскравості моментів, не чекай феєрії. Не буде її. Може спочатку… Так воно у кожної пари на початку таке. Тільки очі повинні горіти, а любов і почуття — вони не з’являються до того, хто просто добра людина.

Обманювати можна будь-кого, тільки саму себе не проведеш.

Починай любити себе, не переставай любити себе, займайся собою, дивись углиб себе, знайомся з собою, обожнюй час наодинці з собою, знаходь нове в собі. Тільки не навпаки.

Джерело