Термін «цивільний шлюб», який зараз означає проживання різностатевих особин на одній території з ексклюзивним сеkсом, напевно, був придуманий жінками. Відчайдушно хочеться заміж, але не беруть, тому доводиться викручуватися зі становища, аби не визнавати – я банальна спів мешканка. Партнерка. Коханка. Будь-хто, але не дружина.
Підхопили фразу про «цивільний шлюб» і чоловіки. Напевно для того, щоб замовляти зуби своїй подружці: люба, ми вже у шлюбі, просто без штампу в паспорті, а що у нас на вечерю? Чоловікові таке становище вкрай зручне – він отримує всі бонуси сімейного життя (піклування, вечері, регулярний сеkс тощо), але не несе жодної юридичної відповідальності за спів мешканку.
Реальність «цивільного шлюбу» – це чоловіча фраза «відразу зберу валізи і за двері!». Спів життя закінчується за його бажанням за лічені хвилини без жодних юридичних наслідків.
Моя подруга Юля, коли її спів мешканець затіяв покупку квартири в іпотеку і ремонт в ній, чесно сказала йому – це твоя квартира, твій ремонт, і я не вкладатиму в це гроші і якихось особливих зусиль. Він, звичайно, як справжній чоловік щось сказав на тему «все спільне, все для тебе», але вона розумна, чудово розуміла, чим може скінчитися ця історія.
Вона так часто і гостро промовляла ось це «твоє», що він швиденько зробив їй пропозицію. А більшість жінок поводяться як дурепи.
Вони втішають себе тим, що без п’яти хвилин заміжні. Тому мчать робити чоловікові пиріжки з м’ясом, складати зарплату в загальну скриньку, виплачувати його іпотеки з кредитами — у сім’ї має бути загальний бюджет. Словом, будують осередок товариства. Вони витрачають свій дорогоцінний час, що минає, на людину, яка не готова назвати їх офіційно дружиною. Але гордо називають його чоловіком.
Пані, ну ви що! Ви просто спів мешканці. Зарубайте собі це на носі. Якщо ви взяли в салоні машину на тест-драйв, ви ж не дзвоните рідним із криком «Купила машину»? Так і тут.
Жінки радісно заводять балачки на кшталт «навіщо втручати державу в наші прекрасні стосунки?». Але будемо реалістами. Коли чоловік каже, що боїться штампів у паспорті, варто уточнити, як він почувається під час оформлення віз, лікарняного у поліклініці, продовження прав тощо. Як сильно його нудило, коли в паспорті ставили штамп про прописку.
Можливо, він має рідкісну фобію заповнення офіційних документів. Але швидше за все він просто не хоче одружитися з вами.
Якщо чоловік боїться вийти і публічно повідомити суспільству «ми разом», то він не хоче цього. Шукає краще, мріє про колишню однокласницю, любить, як його спів мешканка готує котлети, але не думає про неї як про дружину. Поки він не одружений офіційно, він може вважати себе вільним орлом, який тимчасово сів на жердинку.
Якщо йому зручно, він хоч тридцять років там проведе і, як і раніше, буде вільний орел. Зрештою, його навряд чи діставатиме мама криками «тобі вже тридцять, а тебе ніхто в чоловіки не бере». І шепоту за спиною “всіх нормальних мужиків розібрали, а цей нікому не знадобився” він теж не почує. У нього все добре.
Пані, я не наполягаю. Загалом можна все. Можна роками чекати і сподіватися, що він колись зробить пропозицію. Можна через п’ять років впасти перед ним на коліно, простягнути обручку і сказати «одружись зі мною». Можна вмовляти себе “Мені і так з ним добре”. Можна називати себе дружиною, будучи просто спів мешканкою. Можна слідом за ним зненавидіти «бюрократію» та «штампи у паспорті».
Можна думати, що він так вас любить, що аж одружуватися боїться, бо надто добре буде. Але якщо ви хочете за нього заміж, а він не каже нічого певного – він вас дурить. А якщо дівчина дозволяє себе дурити, вона виходить дурненька.
Ви можете жити як вам завгодно.
Але сьогодні стара діва – це не незаймана. Це жінка, яка пожила з одним три роки, з другим чотири, з третім п’ять… Оп, сороковий день народження, а вона ще незаміжня. Тут вона або прозріває і чесно каже черговому «чоловікові»: поживемо рік разом, притремось, а далі РАЦС або розходимося. Або витрачає свої останні роки фертильності на його захоплене «ой, та ми й так сім’я», а потім стоїть одна із зібраними валізами. Нещасна і дурненька.
