Пережити можна, а пробачити не можна…
Насамперед окреслимо ситуацію (це не чиясь конкретна історія, а просто — життєва ситуація, яка зустрічається часто). Є чоловік, є жінка, вони одружені. Скажімо, три роки. На роботі у чоловіка з’являється нова співробітниця, і чоловік втрачає голову – слово за слово, дзвінок, зустріч, дотик. Переспав.
Невідомо як, але його дружина дізналася про це. Ось і постає питання — «чи можна пробачити зраду?».
Відповідь – ні, зраду вибачити не можна.
Але не тому, що це якось неправильно чи аморально. А тому, що в зраді немає нічого, що можна було б пробачити.
Здивовані? Але це дійсно так.
Давайте подивимося значення слова «пробачати».
- Виявляючи поблажливість до кого-небудь, прощати щось; вибачати.
- Звільнити, позбавити когось від зобов’язань.
Отже, пробачити – це означає зняти провину або позбавити зобов’язань. Отже, пробачити зраду — це «зняти провину», або «звільнити від зобов’язань». Ну, чи все одразу.
Зняття провини – зовсім повз. Чоловіка не силоміць тягли в ліжко нової співробітниці, він опинився там добровільно. Отже, його вина в цьому є. Або, якщо слово «вина» тут не підходить, можна сказати, що він також вклався у створення такої ситуації (але якщо слово «вина» не підходить, то й перше значення дієслова «вибачити» теж пролітає).
Звільнення від зобов’язань теж нетуди. Виходить, що пробачити зраду – це зняти з чоловіка зобов’язання бути вірним. Тобто жінка, прощаючи зраду, каже, мовляв, добре, так і бути, зраджуй.
Інший момент — а якщо чоловік не брав зобов’язань бути вірним? Тоді від чого його звільняти? Питання…
Загалом, якось не ладнається з прощенням. Ось тому й говоримо — зраду не можна пробачити. Пережити можна, зробити можна, а пробачити не можна.
Мова в цьому місці напрочуд точна — що взагалі трапляється не так часто, як хотілося б. І ця точність мови натякає — питання «чи можна пробачити зраду?» просто марне. Воно настільки ніяке, що його не потрібно ані задавати, ані осмислювати. Викинути на смітник.
А яке питання тоді ставити?
Інше.
Чи готова я жити з людиною, яка може переспати з кимось ще, крім мене? І за підсумками роздумів ухвалювати рішення.
Просимо вдуматись. Це не просто інше питання, це, можна сказати, інша парадигма. І якщо ви її освоїте – питання зі зрадами партнера для вас кардинально зміниться (хоча, звичайно, краще було б взагалі з цим питанням не стикатися).
Отже, запитуйте себе — «Чи готовий я жити з людиною, яка вже переспала і ще може переспати з кимось, крім мене?».
Поки люди намагаються пробачити чи не пробачити зраду — виходить нісенітниця. Рве на частини і таке інше. Тому що, як ми переконалися вище, зраду не можна пробачити. Не можна пиляти повітря, не можна пити пісок, не можна простити зраду. Це просто фізично неможливо.
Кожен, хто намагається пробачити зраду, робить непотрібні зусилля, які навіть теоретично не здатні привести до будь-якого результату.
Інша річ, коли тему прощення залишають у спокої, переключаються на озвучене вище питання і починають думати — чи готовий чи не готовий жити з людиною, яка зрадила?
Як тільки люди починають думати в такому руслі – голова прочищається, стає легше. Біль іде швидше, життя нормалізується.
Зазначимо, рішення можуть бути дуже різні. Хтось йде, хтось залишається, хтось залишається і дозволяє і собі дрібні витівки. Головне не це.
Головне — ставити собі правильне питання, яке дозволить швидше вийти у нормальний стан.
